Червоний

Вона плаче, сіпається. Залізний ланцюг із шипами впивається в дитячі гомілки, вже розтерзані, закривавлені. Крихітний носик, пухкенькі щічки… І така некрасива, неправильна гримаса. Їй вона так не пасує, але це легко виправити.

Ніж розрізає ці так напружені щічки, а виводить натомість красиву, чарівну червону лінію. Так краще, так вона всміхається.

Але тепер її очі наповнилися сльозами, що закрили таку гарну синь. Вуста тремтять, оголюючи всі крихітні, біленькі зубки, які вже встигли в неї вирости. І їх зафарбовує червоний.

Білий і червоний — два занадто суперечливих кольори, щось одне має залишитися.

Легкий натиск, і вони ламаються.

Крик розриває в повітря, але в наступну секунду затихає — камінь добре затулив горлянку.

Вона сіпається, така смішна. Але гарні в неї зубки, як намистинки. І так добре витягуються, з приємним чваканням.

Наївна дівчинка намагається сіпатися, але не має шансу, її голова затиснута між твоїми колінами.

Погляд знову зупиняються на синіх очах, які вже припухли. Знову червоний… Та що ж це таке.

Вона намагається заплющити очі, ніби це щось змінить. Ніж успішно лягає на повіку, зачіпляючи трохи, на жаль, і око. Тепер уся синь залита червоним. Що ж, доведеться викинути.

Ніж втискається вглиб, а потім повільно виходить угору. На ньому нанизане маленьке ні то очко, ні то оливка.

На смак це точно не оливка, надто солоно. М’яке і злегка жирнувате.

Голова між колінами розслабляється, відкидається назад. Єдине око, що залишилося, дивиться вгору, але вже теж не бачить.

Яке розчарування…

Тіло падає вільно на гілки внизу. Сонце скрадливо ховається за листям дерев попереду. Червоне плаття внизу на тілі порване хаотично в різних місцях, замурзалося безжалісно в багнюці.

Облизуєшся — цього кольору достатньо, щоб здійняти голод усередині.

Червоний. Він у повітрі мерехтить так звабливо попереду. Тихо рухаєшся серед дерев, щоб не привертати уваги. Земля здригається, небо гримить. Усмішка ж слабко блукає твоїми вустами. Сьогодні буде бенкет.

Будинок попереду ніби розчавила велетенська рука. Сарай збоку яскраво палахкотить під місяцем.

Ноги ступають обережно розкиданою цеглою. Такий знайомий краєвид…

І тут раптом позаду чуються поспішні кроки. Це старенька жіночка несеться шалено, тягнучи за собою величезне відро. Червоне.

Стара підіймає погляд і зупиняється, ніби з недовірою.

— О, Боже, що з вами? Не рухайтеся, ляжте. Я зараз викличу швидку…

Вона нижча, тоненька, немов тростинка. Так легко схопити та притиснути голову до хрускоту. Стара хрипить, нажахана, недовірливо дивиться вгору.

— Дитинко, що з тобою…? — шепоче вона недовірливо.

Її шия злегка почервоніла вже від натиску, і ніж зробить її ще кращою. Ще червонішою. Така красива рідина тече вниз від одного легкого поруху, і зупинитися так важко. Рука рухається і рухається, відмовляючись зупинитися. Очі насолоджуються червоним водоспадом. Прекрасно, неймовірно. Сіпання вже спинилися, але цього разу це не розчаровує. Це надто красиво.

На жаль, з’являється тверда, огидна перепона. Але твоя впертість більша. Ти пилиш і пилиш, і вона з часом розламується.

Так, це вже зовсім інша справа.

І тепер така прекрасна, вся в червоному голова лягає в прекрасне червоне відро.

На обличчі виникає широка усмішка.

Сонце ж уже виринуло, тому поспішно береш відро і прямуєш назад, до лісу.

Попереду видніється озеро — варто було б обмитися.

Вода холодна, мулиста. Тіло тремтить, не бажає позбуватися такого приємного червоного кольору, але це необхідно. Погляд блукає до відра на березі… Твоє золотце, твій скарб.

Швидко миєшся і вилазиш назовні.

Сонце вже високо. Вода вирівнюється після збурення. Погляд падає на поверхню.

На голові червоне… Пальці миттєво занурюються в волосся, і провалюються всередину.

Ти пам’ятаєш голосний, глухий звук.

Як вага згори різко впала на тебе і притиснула донизу.

А потім було червоне. Багато червоного зовсім поруч.

Аліна… Вона померла.

Погляд падає на руки. Ти її добила, коли побачила кров на обличчі.

Почуттів нема… хоча це й була твоя єдина донька.

Погляд переходить на відро, і вуста розтягуються в усмішці.

Зате тепер у тебе є така краса.

Червоний, неймовірно гарний скарб.