Морська казка

Над входом у дельфінарій майоріла вицвіла величезна афіша «Морська казка». Сонце невблаганно пекло, в гарячому повітрі над головами шановної публіки, що поспішала зайняти найкращі місця на шоу, висів казковий дух гнилих водоростей та тухлої риби.

За лаштунками панувала напівтемрява. Дресувальниця Ніка покрехкувала, натягуючи нітро-рожевий гідрокостюм на вологе від поту тіло. Її напарник Алекс налаштовував музику на пульті. На темній поверхні величезного басейну, вкритій масною плівкою, плавно погойдувався світлим черевом догори блакитний афаліна Альберт. Він помер кілька годин тому. Беатрічче та Наполеон принишкли в кутку басейну. І тільки Аполлон радісно махав хвостом, вітав Ніку. Аполлон — гордість дельфінарію, абсолютно білий дельфін, альбінос. Він народився в неволі, ніколи не бачив моря, лише дослухався до плюскоту хвиль за стіною дельфінарію. Аполлон ніколи не намагався втекти, завжди стрибав вище за всіх. Його навіть не треба було бити, ніби успадкував страх й корився самому виду «чарівної палички» тренерів.

Тому Ніка та Алекс били його заради розваги, від чого ніс Аполлона гноївся, уже видніли ясна і довге коріння зубів, та він не зважав і весело посміхався.

Натовп мухами всідався на заяложені глядацькі сидіння. Спекотне повітря наповнилося димом мангала з фудкорту, де хлопець у масному фартусі пронизливо викашлював: «шашлик з дельфіна, для дітей — дельфінячі чипси». Сморід смаженини змішувався з ароматами спітнілих пахв, промежин, пива та брудних підгузків. Всюди лунали крики, плюхи й дитячий плач.

З динаміків заволала весела музика. У хмарах білосніжної піни на водяну сцену увірвалися трійко блискучих дельфінів, на їхніх спинах гордовито височіла рожева Ніка, світле волосся майоріло круг голови, беззубий рот переможно всміхався.

Ніка граційно стрибнула на кахлі, хапала то мʼяч, то кільце, кидала шмат тухлої риби — й дельфіни, виснажені голодом і жахом, жадібно стрибали й гарячково крутилися під вереск й аплодисменти збудженого натовпу.

Дельфіни швидко слабнули, очі виїдала синя фарба у воді, яка маскувала плісняву й бруд на стінках та дні басейну.

Раптом Беатрічче на середині сальто боком зачепилася об обламаний край басейну, фонтаном пирснула кров. Дельфіниха безсило хлюпнулася у воду, темна пляма розпливалася навколо неї.

Ніка змахнула чарівною паличкою й підняла обруч над водою, проте дива не відбулося. Тоді дресувальниця вдарила дельфіниху палицею по морді, ще й ще, темні смужки на змученому писку сочилися кровʼю, Беатрічче сіпалася й повискувала. Натовп лікував. Діти стрибали з місць, плескали в маленькі долоньки та тикали пальчиками. Батьки присвистували.

Алекс за пультом додав гучності на колонках, щоб заглушити останній крик Беатрічче, коли вона остаточно пішла на дно. Ніка обвела поглядом глядачів, демонструючи що номер завершено.

Раптом з фіолетової води вистрибнув Аполлон, сліпучий проти сонця мов янгол. Злетів так високо, що публіка в один голос вдихнула. Аполлон крутнувся в повітрі й штопором упав на голову Ніки. Він вгризався зубами в її лице, мотнув головою та відірвав щоку разом з оком та жмутом білявого волосся, жбурнув у завмерлий натовп. Ніка волала половиною обличчя й стрибала як безголова курка.

Аполлон скрутився й випростався мов пружина, перестрибнув сітку що відгороджувала глядачів, й узявся трощити закляклу публіку. Перекусив навпіл малюка у тільняшці. Відірвав руку огрядному пану, поки той за інерцією продовжував напихатися шашликом з Альберта. Підкинув хвостом підлітка, який намагався його помацати, й мов мʼяч жбурнув у басейн, останнє що той побачив — мертве каламутне око Беатрічче.

В цей момент глядачі зрозуміли, що шоу пішло не за планом, і чкурнули до виходу. Малюк у картузі з дельфіном перечепився, впав між сидінь і його череп луснув під сандалею енергійної пані, яка зі своїми близнятами на руках поспішала до виходу. Аполлон лютував, глядацькі ряди перетворилися на мʼясорубку. Кого не дістав зубами, дельфін безжально чавив своїм гнучким сяючим тілом, яке з білого стало брунатним. 

Алекс оговтався, вихопив з-під пульта рушницю. Гримнув постріл — хмаринка дробу збила з ніг дівчинку в біленькій сукенці, тканина пішла червоними плямами, з рученяти випав пакетик чипсів з рожевими дельфінчиками, чипси мов пелюстки розлетілися цементною підлогою. Алекс гатив по натовпу.

Патрони швидко закінчилися. Глядачі теж. Криваве місиво ворушилося й стогнало під палючим сонцем.

Аполлон зробив останній ривок, останній стрибок над парканом — туди, звідки він з дитинства чув плюскіт хвиль. Й упав на розжарений асфальт.

Дельфінарій стояв у центрі міста. Моря за парканом не було.