Екзорцизм

В тьмяному світлі старенької лампочки вона здавалась такою тендітною. Маленька дівчинка, прикута ланцюгами до ліжка за руки й ноги, все викрикувала нові і нові прокльони в адресу не такого вже і старого священника та своєї власної, зовсім вже зневіреної матері.

— Все гаразд, — лагідно усміхнувся Отець Василь, — з цим можна зарадити. Так, випадок, очевидно, складний, але я докладу всіх зусиль. 

— Хай би вже хоч не мучилась, — більше рефлекторно, аніж від особливої віри перехрестилась мати, вглядаючись у його блакитні очі.

— На все воля Божа, — кивнув Отець, випроводжаючи її з будинку. 

Замучена, вона опустила погляд додолу й почимчикувала до сусідки, лишаючи усе на Його святу волю. 

Дівчинка виглядала зовсім погано. Попри юний вік, вона горлопанила низьким голосом дорослого чоловіка, періодично завертаючи речення на древній арамейській, впереміш із лайками та стогоном.

Священник не знітився ні прокльонів, ні вигуків, ні плювку в обличчя. Його широка постать нависла над дівчам, тонкі губи повільно розійшлися в усмішці, а очі зблиснули чимось глибоко-особистим.

— Шо, підарасіна, хочеш її виїбати, так? Я бачу, як ти хочеш, а ще прикидаєшся тут святошею, чмо вирячкувате, я всю твою гнилу маленьку душу бачу, — демон казав ще багато різних слів, намагався вкусити долоню, яку отець Василь поклав прямо на маківку дівчинки, плюнув ще кілька разів, обісцявся й висрався прямо під себе, в пориві безумного гніву.

— Знаєш, що сказав Ісус, в п’ятій главі Євангелія від Іоана? — запитав Отець.

— Що твоя мати була хворою повією? — оскалився демон.

Священник всміхнувся ширше, демонструючи жовтуваті зуби.

— Та я, блядь, в душі не їбу, — просичав йому прямо на вухо Отець Василь, перш ніж влупити ляпаса дівчинці.

— Ти брехливий, лицемірний виблядок! Ніякий ти не священник, син шлюхи, гній! — демон заскреготав зубами, ланцюги натягнулись, молода дівоча шкіра зайшлася кривавими порізами, роздерта металом.

— Ти ж відчуваєш біль, чи не так? Всередині цієї сучки ти вже не величний безтілесний демон. Ти такий же шкіряний мішок із лайном, як і я. 

Отець Василь дістав великого ножа. Повільно пройшовся пальцем по вістрю. Злизав свою ж кров, насолоджуючись потугами свого бранця.

— Надумав катувати мене, скажене мудило? Я змушував кричати від болю тисячі таких як ти. Ти просто пилюка, комашка, ніщо. 

— Так-так, дуже цікаво, — саркастично всміхнувся Отець, — можеш торочити скільки влізе, поки я розважатимусь. Це мене навіть заводить. — облизав губи Василь. — Таке чудове тільце просто не може лишитись без уваги.

— В сраку собі запихни той ніж і прокрути, потороч їбана, — демон поглянув із викликом, вишкірив зуби, готовий вчепитися священнику в горло, аби той тільки наблизився.

— Дарма ти обісрався. Я хотів зробити все інакше, але тепер вибору немає. — Отець Василь міцно схопився за ніж, прицілився, аби не влучити ні в що важливе, та вмазав в низ живота дівчинки, проводячи лезо вздовж тулуба. Сміючись, священник все провертав ніж у рані, аби зробити її ширшою.

— Ха! Ну давай, прикінчи малу сучку, я і так збирався добити її! Ми з тобою все одно ще побачимось там унизу, — хижо посміхнувся демон, — я особисто знайду тебе і буду їбати в сраку цілу вічність!

— О так, скажи це ще раз, — Отець торкнувся вже зовсім твердого члена, — розкажи, як ти будеш знущатися з мене.

Ніж встромився ще глибше. З розкритої рани потекла гаряча кров, розпашілий Отець заліз на ліжко, притиснувши дитину своїм тілом.

— Ти в мене поганий хлопчик, чи не так? — священник провів язиком по шиї дівчинки, вже встромляючи член у рану.

— Д-де я? Ма-м-ммо, — з рота дитини потекла цівка крові, а за нею линув шалений крик. Її погляд, до того пронизливий і холодний, цілком змінився.

Священник на те вже навіть і не звертав особливої уваги. В божевільному екстазі, він все повторював фрикції прямо у рані, заливаючись кров’ю і потом. Його вуста метались від перемазаного слизом й сльозами лиця переляканої дівчинки, до її тонкої шиї, вух та маківки.

Вже й так ледь живе тіло дівчинки, нарешті, обм’якло.

За кілька хвилин припинила рухатись і туша священника. Розчервонілий, він зліз із трупа та стер із лоба краплі поту.

Тиша. 

Втомлений процесом, священник ліниво опустився до лиця дівчинки, аби востаннє побачити її гримасу, так і застиглу у кошмарі.

— Цікаво, чи була ти божевільною? — запитав, не очікуючи відповіді.