Неоковирна Бабайка
Для мене це одна з багатьох нічних змін у морзі. Я перевдягаюся, мию руки, натягую халат. Іду в секційну.
Теленькає телефон.
— Що там?
— Вогнепал.
— Коли буде?
— Та вже.
Робочий стіл виблискує у світлі ламп. Дістаю зі стерилізатора скальпелі, ножиці, пилу й розкладаю на підставці.
Розчахую настіж двері, аби впустити каталку всередину зі свіжим мерцем.
Хлопці зі «швидкої» на моє прохання допомагають перекласти мішок з трупом на робочий стіл і йдуть геть. Я розсуваю блискавку, й одразу погляд падає на місиво з кісток, зубів та мізків на місці обличчя. Виловлюю долонею шматок розквашених мізків, підношу до носа, нюхаю, відкушую. Поки жую криваві драглі — по рецепторах вдаряє посмак заліза й міді. Спльовую на підлогу й розсуваю блискавку далі.
Мене завжди збуджував вигляд крові. Хтось непритомніє, а мені хочеться трахатись. І то так, що аж боляче в яйцях. І от зараз я споглядаю холодне тіло, якому впритул рознесли голову, і відчуваю, як члену тісно в трусах.
І от я стаю зі скальпелем біля робочого столу. Роздивляюся понівечене тіло жінки, усе в синцях та порізах. Добряче ж її відгамселили, страшно подумати, що з нею робили. Шкода. Вона ще така молода.
«Сука ти йобана! Тобі одного разу було мало? Я ж тебе попереджав, блядь!»
Починаю розріз від перснеподібного хряща. Скальпель з легким «пух» розпанахує шкіру. Я веду скальпель до самої промежини, в області черева занурюю два пальці в розріз і розкриваю її більше. І за мить мій погляд жадібно обмацує вологі, рожевуваті, обплутані тонкими й темними судинами кишки. Далі акуратно зрізаю шкіру та м’язи, оголюючи ребра, розрізаю їх. Ось і все — вона відкрита для мене. Член у штанах пульсує, вимагаючи уваги. Зарано.
«Чого ти вилупилася? Чого мичиш? Тобі, блядь, кляп заважає? А чим ти думала? Яка в сраку вода? Хочеш води? Зараз я тобі влаштую душ Шарко».
Спершу я виймаю печінку — це одна з найкращих частин. Не так давно мене осяяло, і я приніс на роботу блендер. Тепер є нагода його використати. Але ще селезінку варто вийняти, нирки, легені й серце. Я кришу все це на малі шматки, вкидаю у велику чашу, вмикаю — майже білковий коктейль. Найкращий білковий коктейль!
«Слухай, я не хочу тебе кривдити, але ти сама напрошуєшся! На що ти, сука, взагалі сподівалася?»
Відрізаючи маленькі шматочки м’язів від ребер, закидаю їх до рота — трохи жорсткувато. Поволі жую, знімаючи одяг, і слухаю через колонку «Drowning In Female Excrements». А невдовзі вже походжаю секційною, з ніг до голови вимащений кривавим коктейлем з нутрощів. Спльовую на підлогу або й на самий труп — куди вдасться — не прожовані шматки м’яса. Усе-таки надто жорсткувато. Член напружений і готовий. Але я відтягую момент.
«Бачиш, що я маю? Стягуй труси! Труси нахуй, я сказав, і ставай раком! Зараз твоя ніжна срака пізнає цю чудову анальну змію».
Гарний кишківник, дуже ніжний на дотик, як губи коханої жінки. Обережно, щоб не пошкодити, розрізаю брижу та від’єдную спершу товстий, а потім тонкий кишківник від задньої стінки живота. Розділяю та розмотую все. Лайно та неперетравлений вміст трохи хлюпають на підлогу, на мене. Розтираю то все по шкірі. Я вже тремчу від неймовірного збудження. Ще трохи.
«Блядь, не смій ревіти! Хоча ні, реви. Тебе все одно ніхто не почує. І молися, щоб передумав і не порізав тебе шматочки. Це було б кайфово».
Я вже не витримую. Намотую кишківник на шию, талію, руки. Беру один кінець тонкої кишки, розкриваю й натягую її на свій стояк, складками, якомога тугіше. І починаю дрочити. Тонка тканина, змащена зсередини смердючою жижею, ковзає легко та надзвичайно приємно. Мене судомить, у голову вдаряють хвилі приголомшливої насолоди, зовсім як коли бути із жінкою, яка дозволяє тобі все під дулом пістолета.
«Я тобі, блядь ти кончена, скажу, чого так. Ти їбалася з тим уйобком. Він показав мені й ще половині міста відео, як ти скачеш на його хуї в нашому домі».
— Я ж казав, що поріжу тебе, — стогну я, поки сперма вистрілює в кишку, натягнуту на член.
Ураз чую, як двері секційної розчахуються за спиною.
— Йоб твою мать! — вигукує інтерн. І я поволі обертаюся й задоволено вишкірююся.
