Нас не шукатимуть, не знайдуть.

Між нами, у глушині, темрява кімнати. Сяйво місяця б'є сюди крізь пил. Нас не почують, не спіймають, тебе шукатимуть – не знайдуть. Я не жертва – я мисливець.

 Твоє тіло холодне, але ти ж така прекрасна. Проводжу старими, вже грубими пальцями вздовж твого тіла, такого ніжного і вже холодного. Веду губами, шиєю, грудьми. Але клятий одяг заважає!

— Знімай із себе це лайно!

Нас не почують, не розлучать. Я зрізаю з тебе сорочку, твою фальшиву шкіру і жбурляю геть. Гарні цицьки маєш, такі пишні, такі трупні, вже холодні, грубі.

Все, не можу стриматись! Я – мисливець! А ти здобич. Знімаю з себе одяг геть. Мій пес вже рветься зі штанів, він хоче у твою кролячу нору.

Ріжу, знімаю спідницю і жбурляю в пил. Трусів не носиш? Чхати. Твоя нора вже дозріває, сморід б'є мені у носа. Та ти суха, потрібна змазка. Тому спочатку увійде мій ніж. Кров ліниво виливається з твоєї синьої піхви. Я розмазую її на своєму члені і пхаю його туди.

— Агх! — як приємно!

Добряче працюючи тазом, я схиляю своє тіло ближче, притуляюсь сивим, волохатим животом до тебе. До прекрасного, холодного, гнилого. Я тримаю тебе за твоє крижане горло, так само, як тоді, коли ти народилась вмерши.

Я кохаю твоє тіло, суко. Хочу бачити тебе зсередини. Підвожу лезо до твого черева. Ріжу твоє хтиве м'ясо. Більше крові – більше змазки. Здираю твою товсту пузячу шкіру, за звичкою оглядаю нутрощі.

Добре чути свій член в твоїй піхві, але хочу бачити її без перешкод. Колупаюся в твоїх слизьких, пахучих кишках. Головне товсту не зачепити. Он вона де, матка зйоржена. Я її наповню.

Моя рука зіслизнула, ледь не впав, та вперся іншою тобі в живіт. Лайно. Лайно тече! Курва, таки зачепив, сука. Коричнева гнила субстанція витікає. Вся твоя срака і підлога в ній. Як смердить, але як приємно! Продовжуй, лялечко!

Я притуляюся до тебе, цілюючи твої губи. Наші слизькі язики танцюють один з одним, так я тебе засосав! Між живіт входить у твоє розпороте черево, треться о нього як мій член в тобі. Кров, вона така близька. Цілуй тепер мого ножа.

Шматую твою пащу. Рву твою плоть, що аж бризкає. Кров хляпнула мені в око, дуже пече, стікає сивою бородою. Я вирву тобі моргало і засуну прямо в сраку.

Та спочатку до роботи. Мені потрібне твоє м'ясо. Що у тебе в нутрощах, окрім гівна? Розрізаю товсту кишку, насрано. Підношу рукою ближче. Щось шевелиться. Тебе давно жеруть паразити. Білі черви бовтаються в нутрощах, як ти тоді на дискотеці, курво.

Яка пристрасть, яка близькість, ми вже майже закінчили. Поцілуватись, може, ще раз наостанок? Я тримаю ножа біля твого горла.

— Ти ж любиш мене, правда?

Весь червоний від зближення оргазму, я схиляюсь до твоїх, залитих кров'ю губ. У мертвій плямі вся кімната. Слизькі вуста, слизька підлога, слизька стежинка і нора. Рука моя скользить, нога. Ніж впився в мою шию – я падаю.

І прутень мій вже видихає. Чую, щось лоскоче мій живіт. Лайно – і черви ці прокляті. Занадто слизько щоб піднятись. В тобі я борсаюсь, ригаю. В риганину я й кричу. Мерзота все тече обличчям, тіло, руки, член в крові.

Нас не шукатимуть, не знайдуть. Та сморід тут страшний, такий прекрасний, та передсмертний, кралю. Йду до тебе, посміхаюсь.