Вразливість нульового дня

Антон працював священиком-чистильником. Ще відтоді, як його сирітку взяли на виховання в сиротинець він мріяв стати служителем церкви. І став одним із тих небагатьох, кого викликали, коли автоматичне очищення гріхів не спрацьовувало. Іноді гріхи намертво вростали в мозок через те, що грішник ними дорожив. От тоді їх треба вирізати вручну. 

Цього разу робота була секретна та важлива. Сам кардинал та ще й на орбіті серверної Ватикану-2. Гігантський металевий комплекс, що висів над Землею, як штучний рай. Великі дата центри дешевше тримати на орбіті.

Серверна всередині нагадувала нутрощі величезного металевого кита. Товсті кабелі звисали зі стелі, ніби жирні, чорні кишки, по яких пульсували дані гріхів зібрані з усього світу. Повітря тут було сухим і теплим, наче система дихала, перетравлюючи терабайти чужих таємниць.

У центрі стояла прозора капсула, схожа на кришталеву труну. У ній лежав кардинал. Старий, модифікований. Шкіра була тонкою й напівпрозорою, крізь неї просвічувався не кровообіг, а темний холодоагент, що циркулював по венах та підтримував життя немічного старого. Уздовж хребта стирчали відкриті нейро-порти, вживлені прямо в кістки.

“Скільки ж Вам років, отче?”

Антон надягнув нейро-стек. Голка з вологим хрускотом увійшла в порт на його потилиці.

— Що ж Ви там ховали? — пробурмотів він і криво посміхнувся. 

Він пірнув.

Цифровий простір зустрів його запахом дитячого поту, сечі, та ще чогось огидного. Перед ним матеріалізувалася дитяча кімната, яка була наче жива. Стіни повільно пульсували в ритмі старого серця і були складені з тисяч блідих дитячих облич. Роти відкривалися, але замість плачу лився лише шум.

“Так багато?!”

Антон торкнувся стіни і пальці провалилися в теплу, слизьку цифрову плоть. Вона була гарячою і трохи пульсувала.

У центрі кімнати росло щось величезне, набрякле, потворне. Пухлина, вкрита золотим шиттям молитов і клаптями ряси, що проросли крізь м’ясо, як ракові метастази. З глибоких розрізів повільно виходила пара. Навколо неї вовтузилися виродливі гібриди херувимів з дитячими тілами і старими, хтивими очима. Вони терлися об пухлину огидно муркотіли.

Антон стиснув зуби.

— Та не може бути! Та тут сотні чи навіть тисячі! І церква це приховувала стільки років? Мені ж теж було десять, коли…. 

Вирізання спогадів не було безболісним процесом, потрібно було все зробити з хірургічною точністю. 

Він створив у руках звичний скальпель, однак потім перетворив його подумки на важкий тесак. 

Потім розмахнувся, і вдарив.

ХРЯСЬ.

Лезо увійшло в набряклу плоть по саме руків'я. З рани хлюпнуло тепле, густе, білясте сім'я, наче концентрований гній десятиліть, прихований за золотими іконами. 

У реальному світі тіло Патріарха вигнулося дугою в капсулі. Старечі ноги судомно сіпнулися, з рота потік темний слиз. 

Сьогодні Антон порушив протокол і замість нейрохірурга став м’ясником. Різав стіни та руками роздирав хтиві спогади. Кожен шматок обпікав і його свідомість: маленькі долоні, що судомно стискали ковдру, зламані іграшки, задушливий запах ладану… 

— Боляче? — прошипів він, встромляючи пальці в розріз і вириваючи спогад. — Це за кожного, кому було теж боляче від твоїх дій, сука! 

Система холодно повідомила:

— Виявлено грубе втручання в нейросистему клієнта. Ваші дії можуть призвести до смертельних наслідків. Починається форматування інсайдера.

Ноги Антона почали розсипатися першими. Цифрова шкіра тріскалася, оголюючи не м’язи, а плавкий двійковий код, що іскрив і стікав, як розпечений пластик. Біль був справжнім, адже тепер система атакувала його нервову систему.

Однак він засміявся. Встромив понівечену руку глибше і знайшов кабель або точніше товстий, головний нерв мозку Кардинала. 

“Цей, мабуть, життєво необхідний, для Вас, отче?”.

Тесак уже був стертий разом з руками тому Антон вирішив розгризти його зубами.

Мідь хруснула і нестерпний біль прошив мозок та тіло Кардинала. У реальності тіло вигнуло вдвоє. Кабелі, що слугували живленням кардинала, тріснули і фонтаном бризнув смердючий жир, золоте сміття і терабайти «брудних» спогадів.

— Хотіли стерти свої гріхи? — вже майже видалений прокричав Антон. — Це від мене кара небесна і вона проллється дощем на всіх грішників…

Останній імпульс. Дані вирвалися на волю і тисячі годин відео, імена, свідчення, зламані долі без цензури та фільтрів стали доступні кожному.