"... нічого немає"

З порваної шкіри Тоні густо стікала темна кров. Колючий дріт глибоко вгризався в м’ясо зап’ясть і щиколоток, рвучи сухожилля. Він уже не кричав — лише хрипів і булькав крізь кляп. Мальва щільно запхала йому в рот свої брудні, щойно зняті трусики й щедро замотала скотчем.

— Смакуй мою пизду, зраднику, — прошипіла вона йому в обличчя.

Вона ходила навколо стільця, граючись молотком. У лівій руці блищали довгі цвяхи по сто двадцять міліметрів — ті самі, якими він так і не сколотив їй садову гойдалку.

Мальва різко стягнула з нього штани разом із трусами. Жалюгідний, зморщений член Тоні безсило звисав. 

— Оце все, на що ти здатен? — вона гидливо сплюнула йому на лоб. — Нічого. Зараз я його розбуджу.

Вона грубо схопила його член і почала шорстко дрочити. Коли він неохоче налився кров’ю, Мальва приставила вістря цвяха точно до середини головки та з усієї сили вдарила молотком.

Метал з мерзенним, вологим хрустом пробив плоть наскрізь і глибоко увійшов у дерев’яне сидіння. Тоні вигнувся дугою, його приглушений крик перетворився на тваринне ревіння. Мальва відкинула голову назад і голосно розреготалася.

Вона не зупинилася. Один за одним забивала цвяхи в маківку Тоні. Кожен удар супроводжувався мокрим хрустом кістки. Кров фонтанами бризкала на підлогу. Коли шість цвяхів стирчали рівною кривавою лінією, Мальва вчепилася в них обома руками й люто затрясла його голову.

— Корона! Ось твоя корона! Король зрадників! — кричала вона, захлинаючись божевільним сміхом.

Тоні вже не рухався. Лише дрібно тремтів у конвульсіях.

Мальва відкинула молоток, схопила скальпель і впевненою ходою пішла в яскраво освітлену кімнату. На столі у формі «Х» лежала гола коханка її чоловіка. Акуратно вибритий трикутник волосся яскраво виділявся на білій шкірі. Очі жінки були сповнені тваринного жаху.

Мальва стала між її широко розсунутих ніг і провела лезом по животу.

— Ти казала, що носиш його дитину? — голос Мальви тремтів від збудження. — Зараз перевіримо.

Вона різко встромила скальпель і одним рухом розпанахала живіт від лобка аж до пупа. Жінка заревла. Гаряча кров хлюпнула Мальві на руки й груди. Вона грубо запхала пальці в рану і роздерла її ще ширше. М’язи тріщали, жир вивалювався жовтуватими шматками.

— Де ти, виродку? Де ти ховаєшся? — співала вона, засовуючи руку по лікоть у нутрощі.

Широким рухом Мальва розрізала матку. Запах крові, сечі й нутрощів ударив у ніс. Вона запустила обидві руки всередину, рвала стінки, шматувала слизову, шукала плід. Кров і шматки тканин липли до її шкіри, забивалися під нігті.

Вона шукала довго. З кожною секундою її усмішка ставала дедалі ширшою і божевільнішою.

Нарешті Мальва витягла руки з розпанаханої утроби. Вони були по самі лікті в густій крові. Вона глянула на коханку, яка вже тільки слабко хрипіла, і тихо, майже ніжно прошепотіла:

— Я так і знала… Там нічого немає.

Мальва підняла скальпель до губ і злизала кров із закривавленого леза.

— Але я задоволена. Дуже задоволена.