Гарна червона квітка

Мама на гойдалці — скрип, скрип.

Мамі добре. Мама посміхається.

Ми так довго чекали, що тато нарешті зробить її — красиву зручну гойдалку, — що мама врешті вирішила все сама. Не тривож його, малюська, ти ж бачиш як йому зараз важко. Це мав бути сюрприз, як тоді, коли мама принесла з роботи торт зі свічками, а я намалювала листівку із гарною червоною квіткою. Тато сварився, бо хотів ще одну скляну пляшку, але мама впросила, виплакала, аби допоміг нам порізати той торт, бо ми ж дурні дівчата і самі не впораємось.

У тата тепер багато пляшок — скляних і пластмасових. Біля комп’ютера, біля столу, завалені під стіну. Із тих пір, як тато перестав виходити з дому, їх постійно більшає — мама не встигає виносити. Кожного разу, коли йде на роботу, бере кілька — щоб не дзенькали і сусіди чого не подумали. Кожного разу, коли повертається, приносить нові. Це такі ліки для тата, він без них вже не може. То якась таємна хвороба. Бо тато став гладкий і негарний. А ще від нього погано пахне.

Тато свариться на маму, коли вона не стукає в наш особливий спосіб, заходячи в квартиру. Заглядає у вічко при кроках за дверима. Визирає у вікно тільки з-за штори. А ще стогне уві-сні, коли не хропе. Якщо питатимуть, то тата вдома нема. Бо інакше його можуть вкрасти чужі дяді. Коли тітонька прийшла до нас по лічильники — тато ховався у шафі в моїй кімнаті. Після того ввечері кричав на маму, щоб вона пояснила усім тим нюхачкам, щоб не прилазили поки їх не позвуть. Навіть пляшку об стіну розбив, так йому було погано. Я тоді прийшла втішати маму, яка на кухні вдавала, що не плаче і що все добре. Але мене не обдуриш. Спитала, що тата так мучить. Треба трішки потерпіти, малюська. Його гризе чортик зсередини. Це пройде.

Татові важко. Але він бореться. Я бачила це, коли якось прийшла зі школи раніше. Постукала тричі, а потім ще двічі, тихенько скрипнула дверима. У його кімнаті кричала жінка — я обережно заглянула, але тато як звично сидів перед комп’ютером, тільки штани мав спущені до колін. Він крехтів і пихтів, душачи щось поміж ніг, — це ж той самий чортик, про якого казала мама! — і слина стікала із його роззявленого рота прямо на бороду. Я затулилась рукою, аби не видати себе писком — знала, що мені не можна на це дивитися, що це особисте, але відірватись не могла. Коли тато сильно застогнав, то я також зойкнула з переляку. Він помітив мене і почав похапцем натягувати штани. Але я сказала, що нікому не розповім про чортика. Бо майже доросла і все розумію.

Ввечері мама прийшла без пляшок. Тато сварився, страшно сварився. Не хотів чути, що не вистачило грошей, що вона вже не витягує все сама. Кидався на стіни, молотив кулаками повітря. Я потім прийшла на кухню до заплаканої мами, сказала, що можу розбити своє чарівне поросятко з монетами. Все добре, малюська, мамі просто доведеться знайти ще одну роботу.

На першій маминій нічній зміні тато прийшов до мене в кімнату. Він хитався і від нього погано пахло, тому я вдала що сплю. Перевернув мене на живіт, стягнув трусики. Потім почав водити мокрими пальцями мені між ніг. Було холодно і неприємно. Я хотіла сказати, що мені не подобається, але тато навалився на мене всією вагою, втиснув у подушку і почав тикатись мені поміж ніг чимось твердим. Це чортик. Він заволодів татом. Я почала пручатись, було дуже боляче, почала кричати, проте чортик затулив мені рота татовою рукою, захекав мені на вухо поганим татовим запахом. Ти ж уже майже доросла, не бійся. Я нікому не розкажу твій секрет.

Чортик приводив тата до мене кожної ночі, коли мама була на роботі. Залазив всередину мене, смикався там, роблячи боляче. Я не могла його побороти.

Аж поки мама не повернулась з роботи раніше.

Вона дуже страшно кричала. Кричала і плакала. Плакала і сміялась.

А потім, коли тато захропів, вилізла на гойдалку в коридорі.

І хитається там — скрип, скрип.

А я не дістаю.

Тому йду на кухню по великий тортовий ніж.

Треба врятувати тата від чортика.

Подарувати йому гарну червону квітку.

Так шепоче маленький чортик всередині мене.