Кисленьке

​Я розслідую кожен куточок у домі, шукаючи цікавинки. Носик то в траві, то в сажі. Мене гладять добрі руки, пестять там, де я викручуся: животик, спинку, голівку. Хазяйка дбає про мою шерсть — нещодавно вичісувала мене тридцять хвилин! Я задрімала, бо таких процедур довго не витримую.

​Щовечора мене відводили в хлів. Там холодно, хоч і багато соломи та двоє козенят. «Навіщо вони так роблять?» — це питання мучило мене. Але кожної ночі мені залишали корм в особистій мисочці — кришці від банки. Забувалися всі образи. Біля будинку з'являлися коти: голодні, сірі, руді. Їхні погляди були вузькими. Один сидів на дереві, інший — на клумбі, третій — на пні. Всі вони чекали.

​Від цього видовища відволікала рука, що дражнила моє обличчя. З нею я забувала про все: кусалася, гралася, не зважаючи на голодні погляди в спину. Вночі під старими вікнами хліва та дверима нявчали їхні божевільні голоси — так голодно, страшно, благально. Один сунув голову під двері й застряг; нявчав щосили, аж синів. Я ще сильніше притиснулася до маленького плямистого козеняти. Його мати встала напоготові, прийнявши позу бика, хоч сама була безрогою. Коли прийшла хазяйка, сірий кіт у дверях уже перестав рухатися. Вона взяла його на вила й викинула на гній, присипавши соломою. Більше коти не лізли під двері.

​Мій хвостик піднімався вище, коли хазяйка гладила по спинці; я вигиналася, голосно муркочучи. Коли вона працювала на подвір'ї, я гуляла під яблунею. Навколо хати з'явилися дивні потьоки. Мій носик ткнувся в шершаву стіну за гаражем, а потім швидко язичок. Збоку хруснула гілка, я різко повернулася. На височині стояла хазяйка, її погляд уже не був таким м’яким у ньому була задума. Вона стоїть, а я дивлюся й не знаю, що робити. Я підходжу ближче й труся об її щиколотку, муркочу. Вона бере мене на руки. Все добре.

​Ці точки будоражать мене, я лижу їх, сподіваючись, що хазяйка не помітить. Більше не можу спокійно спати. Знаю: вночі мене понесуть у хлів. Але я не хочу туди. В кімнаті тільки стара жінка, вона не думає. Я підходжу до дверей і жалібно нявчаю. Жінка важко піднялася й випустила мене.

​Ніч. Я вперше на вулиці сама. Вітер колише траву, я біжу за цвіркуном. Я йду лизати «кислу штучку» біля стіни. Хтось позаду торкається мене. Я відскакую. Холодні очі дивляться впритул. Він старий, але молодший за того, що помер у дверях. Серце стукає шалено. Я втікаю в хлів, тичуся головою, та не можу пролізти. Біжу в сарай, швидкі кроки за мною. Собака починає гавкати. Я забиваюся в шафу — він за мною. Я стискаюся, він пирхає. Кисла рідина плямою залишається на дереві. Так ось звідки береться «кислючка». Саме цього я й хочу. Мій хвостик махає сам по собі, лапки вигинаються вгору.

​Собака розривається на ланцюгу. Кіт сміливо кусає мене за шию. Двері відчиняються, на порозі хазяйка з палицею. Вона різко б'є по металу, змушуючи кавалера тікати. Він спантеличено бігав по сіну, поки вона вибивала ритмічний дзвін. Не знайшовши виходу, він отримав палицею по хребту, зам'явчав і впав униз, де й затих. Я втиснулася в куток. Ніколи не бачила хазяйку такою. Вона відкинула палицю й полізла до мене. Я зажмурилася, але удару не було. Руки притиснули мене до грудей і занесли до хати.

​Більше мене не випускали, я сиділа всередині. Але як тільки випадала можливість, я втікала. Голод до «кисленького» став сильним, я не згадувала про корм. Мисочка другий день пустувала. Живіт скручувало, спинка вигиналася.

​Нарешті мене наповнили «кисленьким». Це виявилося швидко й боляче — я не могла вилизатися. І той білий не був останнім. Потім був рудий, чорний... Кусали й лізли за втіхою. Мені більше не хотілося цього, доводилося втікати далеко. Та я не могла, вони були наполегливіші за мої коротенькі ніжки. Шипіння їх не лякало. Мене завели туди, де все жовте. Брудно-жовто, і більше нічого. Вони відстали біля останнього дерева, та де воно — я не знаю. Я ходжу під холодним вітром і мрію про тепле козеня, про м'які долоні хазяйки, яка назве мене дівчинкою і зав'яже рожевий бантик. Про це я мрію довго, з обідраною плямою на задку. Хтось пригладжує мою білу шерсть і вкладає в землю. Я більше не дівчинка.