–      Якого чорта? Що за хрінь?

На звичному місці Лед не знайшов дверей від своєї квартири. Вони просто зникли. Хлопець лютував.

–      Хенк, мразота! Я ж просив не збільшувати дозу!

Галюцинації від ЛСД бісили його, та порівняно з героїновими ломками, вони були дитячими забавками. Рехаб випалив любов до смеку, але порожнечу всередині залишив. Кислота здавалася безпечним компромісом. Вона – легша. Закинувся – і зник. «Тріп» – так це називається. Протяжна мандрівка лабіринтами підсвідомості, дивні образи, химерні пейзажі, синестезія, фрактали і повернення з довгої, виснажливої подорожі. Видих, тиша. Це «хороший тріп», а от щодо «бедіку»… Сьогодні замість польоту був удар об пірс. На додачу – нудотний гірко-металевий присмак у роті. Хтось дихав у спину, він озирнувся – нікого. Просто глючить.

Злість змінилась на тривогу. Двері, де вони? На їхньому місці була суцільна сіра стіна і вона… рухалась. Лед точно знав, де ручка, але його пальці натикалися лише на холодний бетон. З-за стіни заграла мелодія – проста, майже дитяча. Він чув її раніше, але ноти звучали якось неправильно. Ламаний ритм, вивернутий мотив, розстроєні інструменти змінювались хаотично: духові, клавішні, струнні. Розладнаний оркестр продовжував тягнути звуки. Удар у тарілки – фінальна нота. Скроні пульсували. І все ж ясність не покинула Леда: за стіною є кімната, але де бісові двері?! Вони мали бути тут! Що робити? Не палитися. Поводитися, як завжди. Вдих, видих. Його трусило. Холодні мурахи пробігли тілом. Пар клубами виходив із рота. Дихання – різке, важке, кожен вдих душить і стискає горлянку. По грудях щось потекло: тепле, щільне. Лед обмацав місце рукою, але нічого. Якась невидима вуаль. Спокійно, друже, тихо. Сконцентруйся, думай… Світло! Точно – треба глянути на яскраве… Якого?..

Темрява. Колюча, моторошна, чорна, як сажа. Здалося, що на мить він перестав дихати. Ліхтарик! Треба терміново знайти ліхтарик! Руки тремтять. Щока смикається. Лед завжди боявся темряви і зараз трапилося найгірше – кишені порожні. Простір завібрував. Скрегіт металу по склу розірвав тишу і вдарив у барабанні перетинки. Із вух потекла кров. Шепіт – монотонний, навʼязливий, слизький – розривав череп ізсередини. Він крикнув, але звуку не було. Ще раз – нічого. Лед не міг зрозуміти: онімів чи оглух. Він більше не відчував рук.

Удар обличчям об бетонну підлогу. Він ковтнув кілька зубів, і кров наповнила рот. Одяг зник. Хтось вхопив його за шию і потягнув, наче тушу на забій. Холодно. Вогко. Його тягли по слизьких дошках. Іржаві, зазубрені гвіздки лишали глибокі рани на животі.

–      Тобі сподобалася моя музика? - звався невідомий, але знайомий чоловічий голос. Лед не впізнав його.

Біля вуха тужливо вив духовий інструмент. Кроки стихли поруч. Чиясь рука ковзнула по його голові. Відчуття було дивне, ніби гладили по лисині: волосся зникло. Аромат смаженої ковбаси – тієї самої, яку мама часто готувала на сніданок. Розпечений метал шипів на його спітнілій плоті. Та невдовзі цей аромат змінився на солодкувато-гнилий запах із рота чоловіка. Той обнюхав промежину хлопця і зареготав. Сміх пробрав до кісток і заповз під шкіру. У ньому Лед розпізнавав букви. Незнайомець повільно провів ширшавим, вологим язиком від лобка до грудей і вкусив у ділянці серця. Зуби гучно клацнули.

–      Солоне. Тепле. Ідеально! Скуштуєш, моя любов?

Місто спало. Симфонія добігла кінця.

Лед лежав біля покинутого парку атракціонів на узбережжі Маямі. На торсі виділялися сліди жахливих тортур від паяльника. Крізь темні трупні плями проглядався нотний стан, вирізаний серпантином від ключиць до куприка, – експерти не змогли встановити автора, але вказали, що при відтворенні мелодія вводила у жахливий гіпнотичний стан. Тіло пролежало там добу. У крові виявили шалену дозу галоперидолу, введену ще за життя, та сліди агресивного аналога ЛСД – фенілетиламіну 25І-NBOMe. Ця суміш увʼязнила його у власному тілі, поки над ним знущались і розчленовували. Весь час він лишався в свідомості. З голови було знято скальп, очі виколоті. Фінальним кривавим акордом стала «колумбійська краватка» – протяжний чорний згусток на шиї, з якого стирчав язик. Руки, ноги та вуха знайшли розфасованими по пакетах у різних частинах міста. Зрізи присипані кормовою сіллю. Жертву зґвалтували неодноразово, анальний отвір розірвано. У порожнині черепа виявили сліди сперми – вона потрапила туди через штучно розширену очницю. Коронер мовчки переглянувся зі стажером. Той поблід, і його знудило прямо на кахель.

І все ж правоохоронцям не давала спокою одне питання: де шукати серце вбитого?