Колекторний арт

Трос пішов трохи вглиб, і Даня вже приготувався натрапити на звичайний опір сміття з волосся і ще бозна-чого в трубі, та трос зупинився об щось м’яке й пружне. Сидячи у незручній позі у напівтемному техприміщенні підприємства, де вже роками ніхто не бував, сантехнік, поправивши ліхтарик на голові, гмикнув із допитливістю. Це мала бути швидка чистка стічної труби під кінець робочого дня, та вже будучи досвідченим, Даня відчув, що та хрінь всередині потребуватиме більше часу.

Він почав тягнути трос-змію назад, та той застряг наче якорець. Вийнявши руку із труби та нашвидкуруч взявши з інструментної сумки товстіший і довший трос, Даня просунув руку в трубу і спробував тиснути далі, аж як відчув, що та маса наче ближче, аніж була до цього. Штрикнувши її тросом, він хотів було почати працювати, як та сама почала рухатися назустріч, наче під тиском просувалася назовні. Сантехнік смикнувся і вільною рукою клацнувши рацію простогнав:

— Саня, ану глянь, чи труба ізольована? Я ж просив закрити канали — тут якесь лайно вже лізе назовні й погрожує встрелити мені.

У рації засопів голос:

— Все чотко, Дань, закриті труби, я перевірив системи… — І за секунду додав: — Відійди в бік, може, хрін його зна… Ті труби роками не чіпали — сам знаєш, шо трапляється в таких випадках.

Нічого не відповівши, Даня вимкнув та відклав рацію вбік і, засопівши дужче, аніж колега, котрий тим часом сидів у зручному фургоні на поверхні при виході, чекаючи, поки той впорається, почав колупати в трубі далі. Однак відчув, що маса і надалі рухається назовні. Не швидко, а якось упевнено, наче реагує на нього. Він спробував ще раз просунути трос, та той почав втягуватися сам, плавно смикнувши руку Дані до себе.

— Твою ж наліво…! — видихнув від несподіванки сантехнік, коли відчув, як та маса вже огорнула його пальці у рукавиці й та сповзала.

Він збирався підтягнути рукавицю назад, аж як за секунду почув тріск та хрускіт, електричним ударом викликавши біль у всіх пальцях руки, що перебувала у трубі.

— Курва, блять! — закричав Даня та різко витягнув руку із труби і побачив як та була вже по кисть у якійсь м'ясистій субстанції багряного кольору із сіро-зеленим відтінком та ще гидкішим солодкаво-гнильним смородом, що йшов від неї.

Було видно, як її частина вистромилася із труби та рухалася все так само впевнено по руці вгору. Даня з вереском почав висмикувати руку. Маса наче зреагувала на опір і міцніше вхопилася за руку, почавши затягуватися разом із нею назад у трубу.

Чоловік відчув, що всередині маси знову сповзала рукавичка, а водночас із нею — з натягуванням та хруском — і пальці, що відривалися у найслабших сполученнях фаланг. Поки той із шаленим криком від болю намагався вирвати руку, упираючись грудьми в трубу, а вільною рукою тримаючись за іншу трубу над ним, поки коліна ковзали, не знаходячи жодної опори, він не устиг помітити, як частина тієї субстанції вже виповзала вниз до підлоги та підібралася до ніг сантехніка. Даня спробував дотягнутися до рації, котра лежала неподалік, але у вузькому і тісному просторі не міг цього зробити, бо вже намертво застряг рукою, колінкуючи перед трубою.

Затуманеними від сліз болю очима, уперемішку з потом, що заливав обличчя, він не встиг помітити, однак відчув, як маса вже почала плавно обвивати його гомілки. Водночас, підповзаючи зверху до плеча Дані, той зблизька у світлі ліхтарика побачив, як та суміш гнилого м’яса і сміття підбирається до його обличчя і що у тій масі є те, чого не повинно бути: людські пальці, вуха, зуби та очні яблука.

Мимоволі виблювавши на те видовище, Даня закричав ще дужче, усвідомлюючи усе, що відбувається. Внизу його стегна все дужче затягувала речовина, а з труби вже доповзла до шиї й грудей. Тримаючи сантехніка таким чином, маса різко вигнула його дугою. Зойк Дані доповнився гучним хрускотом, і за мить залишилися лише хрипке булькотіння та глухий тріск, який перемінявся фонтанним звуком розірваних артерій.

Коли і те стихло, в тиші залишилося лише тріскотіння рації.

— Даню, ти там?

Рація шипіла у відповідь.