Як мишки з'їли лева

— А знаєте, чому у того лева, що справа паща відкрита, а у того, що зліва – закрита?

Оленка озирнулася. Позад неї стояв низенький чоловік поважного віку. Він загадково посміхався будучі впевненим, що зацікавив молоду жінку. І він не помилявся.

— Все просто, — продовжив незнайомець. — лев зліва вже з’їв королівське мишеня, а лев справа ще вичікує свою жертву…

Оленка витріщила очі на чоловіка. Вона обожнювала усе, що пов’язано з історією баварських правителів, та про королівських мишенят чула вперше.

Побачивши здивування на її обличчі чоловік голосно розсміявся. Він був неймовірно задоволений собою, бо зміг зацікавити гарненьку туристку. А як він зрадів, коли до неї приєдналася її симпатична подружка…

— Пан Олег, — представився молодим жінкам чоловік. — Доктор фізико-математичних наук Мюнхенського технічного університету і ваш гід по Мюнхену на сьогоднішній вечір.

— Олена, а це моя подруга – Наталя, — не зводячи захопливого погляду з чоловіка промовила Оленка. — Це правда? Про левів?

— Та ні, — з худого обличчя з доглянутою борідкою не сходила привітна усмішка. — проте я можу розказати Вам, дівчатка, непристойно багато правдивих історій про це місто…, якщо бажаєте, звісно.

— Бажаємо, — перебила подругу Оленка. — Скільки це нам буде коштувати?

— Ваша приємна компанія – найкраща плата за мої екскурсійні послуги. Ходімо?

— Ходімо! — Оленка впевнено покрокувала за паном Олегом і потягла за собою Наталку. В їхній дівочій компанії вона була відповідальна за культурну програму. Жінка обожнювала таємниці, змови та інтриги, тож постійно потрапляла у всілякі історії. Натомість Наталка була досить спокійною і розважливою. Для неї найголовнішим було благополуччя її домашніх.

Пан Олег виявився відмінним оповідачем. Тай не дивно, все ж таки професор. Він ні на мить не дозволяв подружкам відволіктися від його екскурсії. Наталка не була в захваті від його супроводу, проте не наважувалася залишити подружку наодинці з незнайомцем. А Оленка сліпо слідувала за ним по вузеньким баварським вуличкам, де в найтемніших закутках ховалися найцікавіші прикраси Мюнхена.

— Ви так багато знаєте про це місто, — не тямлячи себе від захвату звернулася Оленка до чоловіка. — без вас ми б не знайшли і половини цих пам’яток! Що вже й казати про історії, які пов’язані з ними… Пане Олеже, цінність левів на Одеонсплац ніщо в порівнянні з вашими знаннями.

В очах чоловіка спалахнув бісівський вогник. Не кожен вечір зустрінеш таку вдячну публіку у вигляді двох красунь.

— Ну якщо я ваш лев, то ви мої мишки.

Оленка лише натужно посміхнулася у відповідь і подивилася на подружку. Наталка напружилася від цих слів і згадала їхнє знайомство. На її думку пан Олег був занадто старий для подібних розмов. Проте іншого варіанту вони не мали: мишки досить зголодніли.

— Може мишки хочуть чаю? — обережно запитав пан Олег. Чоловік не хотів злякати таку симпатичну здобич, бо кажуть, що м’ясо зляканої тваринки за жорстке.

— В місцевих барах досить гучно і багато п’яних чоловіків. Мабуть, влаштувати чаювання не вийде. — журливо відмовила Оленка. — До побачення, пане Олеже, дякуємо за цей цікавий вечір.

— Ми можемо піти до мене додому, — обережно додав чоловік.

— За кого ви нас маєте? — обурилася Наталка. Ця екскурсія їй вже давно набридла і вона мріяла спекатися пана Олега.

— Наталя, зачекай, — спробувала заспокоїти подругу Оленка. — Не всі чоловіки однакові, можливо пан Олег зголоситься на чаювання у нас вдома.

— Ми на тиждень зняли невеличку квартирку тут неподалік, — мовила вона вже до чоловіка. — Будете нашим шановним гостем?

«Мишки не бояться запрошувати лева в свою нірку. Цікаво…» — самовдоволено подумав чоловік.

— Звісно, я згоден! — пан Олег розплився в посмішці. — Ви ж мене не з’їсте?

*****

Оленка з Наталкою пили смачний ароматний чай і милувалися своїми домашніми улюбленцями.

Посеред зали стояла велика прозора клітка. На ній був вигравіюваний напис: «Місто мишенят». Тут мешкало вже більше сотні або й двох сотень гризунів.

— Як символічно закінчується наш вечір, — в голосі Наталки заграла філософська нотка.

— Так, мишки з’їли лева, — відповіла Оленка. — Завтра зранку твоя черга прибирати залишки пана Олега…


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

16/05/24 23:55: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап