Погань

«Яка вона до біса гаряча… О, моя повелителько, ще вчора ти була такою холодною зі мною, а сьогодні твоє полум’я пожирає все у моїй квартирі, навіть мене! Я жадаю тебе! Я жадаю розчинитися в тобі! О, ця нечувана пристрасть, яка огортає усе моє тіло і спалює його. Ти – єдиний темний янгол, який може втамувати мою спрагу до диявольської насолоди… О, моя демонице, так!

О, тіло… твоє тіло досконале – кожен згин, кожен бугор, кожна родимка. Твої груди… твої груди варті годувати самого диявола! А твій плаский живіт, ти народиш мені сина, якщо я зараз кінчу в тебе? Тааак! Як же вправно ти рухаєш стегнами. Якби мої пальці не були охоплені полум’ям, я б притиснув твої сідниці донизу, щоб ще глибше зануритися в тебе… Цікаво, на твоєму тілі залишаються синці, як на тілах твоїх служниць?

Волосся. Чому воно руде, а не чорне, як на зображеннях демониць? Твоє волосся, наче розплавлена лава заворожує і завдає пекельного болю при кожній зустрічі зі шкірою на моєму обличчі. Воно обпалює… А що твої очі? Твої очі випалюють мене зсередини. Темніші за найтемнішу ніч. О, моя дияволице, дозволь подивитися тобі прямо в очі! Я хочу бачити в них насолоду від кохання зі мною, бо скільки б я не кохався із твоїми служницями, їх погляди завжди були скляними. Твої губи… налиті червоні губи. Зізнайся, серденько, ти п’єш кров замість вина? Як я жадаю твого поцілунку, хай навіть він буде останнім для моєї людської подоби.

Як ти солодко пахнеш пеклом! Цей п’янкий аромат не може зіпсувати навіть запах плоті, що розкладається… Таааак!

Я виснажений, кохана. Моє тіло горить, моя кров закипає, біль тісно переплітається зі збудженням. Схоже я втрачаю свідомість…

Ммм, моє бісенятко, ти почала рухатися швидше. Кожнісінький мій поштовх в тобі діє як пігулка знеболювального для мого палаючого тіла, тож я не боюся твого темпу. Ти даруєш мені насолоду бути спаленим коханням…

Ти ж бачиш? Ти ж бачиш як горять мої руки та ноги? Подивись, від моїх пальців залишилися тільки жаринки… Я насолоджуюсь цим полум’ям… і болем.

А ще… ним насолоджуються твої служниці. Дивись, з правого верхнього кутка кімнати вони простягають до нас свої руки з трояндами. Спеціально до твоєї появи я пофарбував їх сині нігті червоним лаком, щоб створити святкову атмосферу.

У лівому верхньому кутку сидять нижні частини їхніх тулубів. Я зняв трусики та розставив ноги. Вибач, що на більшості з них синці, твої дівчата чомусь пручалися, коли я намагався, як порядна людина, подарувати їм хвилини насолоди перед смертю. Я старався їх затонувати, та з мене поганий візажист…

А он там внизу біля ліжка складені в рядочок їхні голови. Я обережно відрізав язика кожній з них і зробив для тебе намисто! Хочеш приміряти його? Зачекай! Це сюрприз! Я подарую його тобі в знак нашого вічного пекельного кохання, коли ти народиш мені сина.

А ще, мені довелося повиколювати їм очі, щоб вони своїми заздрісними поглядами не зурочили тебе, моя красуне… Цікаво, а демона можна зурочити?

О? Моя дияволиця відчула, що я дещо відволікся в думках? Відчуваю запах ревнощів у повітрі чи то так тхнуть мої обпалені кісточки, а, любонько?

Ти знаєш? Твої нечемні служниці хотіли торкатися мене! Мене, створеного виключно для тебе. Мені довелося їх покарати... Спочатку я повідрізав їм язики. Далі по черзі відрубував кожній дівчині руки й кохався поки та стікала кров’ю. Вже бездиханне тіло на очах в інших я розрізав навпіл, відрубував голову, а потім виколював застиглі від жаху очі. Коли я прийнявся за останню десяту дівчину, та навіть не пручалася. На підлозі було стільки крові з її попередниць, що вона постійно вислизала з-під мене, тож не впевнений, що зміг задовольнити її за життя… Пробачиш мені за це?

Ммм… твої рухи стали чіткішими. Ти наближаєшся до апогею?

Стає занадто гаряче… Схоже, мої ноги та руки вже згоріли і тепер час палати тілу. Я відчуваю цей жар у грудях. Нарешті ми вічно будемо кохатись. Спали мене і забери до себе в пекло!

****

— Детективе, в нас десять жертв і купа попелу на ліжку…

— І погань, що негідна пекла… — прошепотів вже «інакший» детектив. — Ти пожалкуєш, що не взяла мою душу з собою, любонько!