інопланетні загарбники

Мама каже, що мені не слід дивитися так багато мультиків. Але я її бурчання не слухаю. Прибульці ж і справді існують! Вони живуть серед нас. Ховаються тільки під личинами звичайних людей. А ночами, кутаючись у темряві, втілюють в життя свої інопланетні справи. І я не вигадую, чесно-чесно. Я їх бачу. І я знаю, що їм потрібно — перетворити інших людей у собі подібних. Захопити планету. Повільно, таємно, але раз і назавжди.

           Звідки я знаю?

Тут все дуже просто.

Один із них нещодавно поселився з нами. Він величезний, удвічі більше мами, і часто гидко смердить — коли приймає свої особливі ліки. Ті трохи відрізняються на смак та вигляд, але завжди неодмінно пекучі, як вогонь на плиті — так само кусаються, але зсередини, а не за пальці — і гірко-терпкі на смак — я пробував і нюхати, і торкатися язиком, і навіть ковтати, коли чудовисько не бачить. Думав, це зробить мене настільки ж сильним. Тоді я зміг би йому протистояти і не дозволив би міняти моє тіло. Він каже, що ці ліки дуже шкідливі для мене, що вони не дадуть нормально рости, що отруять у мені все нормальне.

Тобто це вбило б те, що прибулець так ретельно вирощує всередині.

А я ж не хочу ставати таким, як він. Ця неприємна істота не повинна взагалі існувати. Але мені ніхто не вірить. Мама багато працює, їй ніколи рятувати світ чи саму себе — я одного разу піддивився, на власні очі побачив, що він робить з нею те саме! — від чудовиськ, а влада за допомогою, як я гадаю, гіпнозу наполегливо вселяє людям в голови думки, що все гаразд і ніякі прибульці не ведуть з нами війну. Скрізь звучить під різними словами одна й та сама пропаганда: вони — не загроза. Я відмовляюсь у це вірити.

Тому що двері моєї спальні тихенько прочиняються. Не щоночі, але дуже часто. Сьогодні не бажаний мною виняток, а неприємна закономірність.

Мертву тишу ледь чутно порушує тихий шурхіт від кожного масивного кроку. Я відчуваю, як під його вагою прогинається підлога. Я не дихаю. Вдивляюся в стіну біля ліжка і відлічую все більш прискорені удари свого серця. Від дверей до постелі потрібно тринадцять. На передостанньому, за кілька секунд до того, як його величезна рука торкнеться мене поверх ковдри, дихання боляче перехоплює, стискає спазмом грудну клітину — це перший етап; це ВІН щось робить, щоб я не міг чинити опір.

Так відбувається щоразу. Спочатку тяжкість на плечі або — поки ще — пальці у волоссі, потім шепіт, схожий на шипіння змії або перешкоди на радіо, і ковдра сповзає до стіни. Я повільно втрачаю другу перешкоду. Я так і не в можу поворухнутися — його аура надто сильна, щоб я міг пручатися. Щось дряпає горло зсередини, коли я опиняюся на спині, і ВІН починає стягувати з нас одяг.

Короткі вдихи не допомагають, стиснене в кулаках простирадло не допомагає, мовчазні вмовляння не допомагають. Нічого і ніколи мені не допомагає — ЦЕ буває по-різному, але завжди буває. Чого б  ЙОМУ не захотілося, він за будь-яких обставин це отримує.

Я можу лише мовчати, чекати та спостерігати.

Коли личина прибульця йде хвилями, піднімаючи горби під шкірою. Коли пальці перетворюються на слизькі щупальця і бруднять моє тіло в неприємному слизі скрізь, де тільки торкаються. Коли ВОНО настирливо витягує із мене частинку людського через мій краник і поглинає через рот. Його тіло поступово оголюється, відкривається вид на справжню форму — гострі ікла, гнилі нутрощі, зібрані купою, порожні очниці і ніяких губ чи шкіри. Тільки те, що завдає людям біль. Сама його суть.

А я не можу кричати, не можу якось йому опиратися. Я надто слабкий, щоб протистояти такому величезному ЙОМУ з усією цією дивною нелюдською силою.

Але найгірше, коли кожен акт перетворення мене на таку ж мерзоту підходить до завершення. Зазвичай він змушує ковтати гірко-солону гидоту або втирає цю білу жижу на різних ділянках мого тіла. Але іноді — як і в такому ненависному, невдалому сьогодні — він заштовхує свій довгий товстий хоботок біля її сховища мені в попу.

           Сильно, боляче, гидко… У мене ТАМ пече і тягне, зсередини розпирає.

Але це нічого, я поки просто потерплю, підросту, поспостерігаю… А потім, колись точно, обов'язково знайду спосіб знищити всіх цих інопланетних загарбників.