Пророк

Коли я бачився з нею востаннє, я точно знав дату її смерті.

Кажуть, що: “Життя кожної людини – це казка, написана пальцями Бога.” Її життя - не казка і Бога в ньому немає, натомість є я. Для неї я і за Бога, за провидця і я її надія.

 Ніколи це дурне дівча до мене не зверталось, ні про що не блага, хоча знала, що моє передбачення для неї було воістину кривавим. Могла розпитати!  Адже я знав якого кольору буде її труна, уявляв сукню в якій її красиве тіло покладуть на багряні подушки. Як розкладуть руки по бархатистій тканині. І, звісно, уявляв зачіску, яка прикрашатиме яскравими пасмами її бліде обличчя.

Ясно бачив, малював подумки цю картину, як вона лежить у калюжі власної крові і та витікає з рваної рани на підлогу, зафарбовуючи килим. Я відчував запах крові, який ширився немов макове поле. І вона сама, немов та казкова весна, вродлива і витончена, хіба що температурою схожа буде на зиму.

Солодкі муки ці картинки в голові. Картинки її трупа і сліз, які будуть капати шляхом до її могили, яку численні родичі вимостять пелюстками свіжих квітів. Вимостять своїми слідами, і по цих слідах проведуть її привид, який навіки загубиться серед закручених доріжок кладовища, і певно, шукатиме винуватого у своїй загибелі.

Я був готовий ділитись з нею цією блаоговенною інформацією!

 Одне тільки залишалось мені загадкою – година. За останні декілька днів я вагався коли саме виконати її смертельне пророцтво про яке вона ніколи мене не благала.  

 

 

 

 


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

16/05/24 17:48: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап