Посмішка

     Бліда дівчина з тендітними рисами обличчя, які видавали в тій аристократку, перелякано пленталась за мовчазним детективом. Місцеве управління поліцією було здійняте на вуха, двічі перевернуте, а потім різко кинуте в найвеличніший театр, щоб запобігати теракту. Він не вдався, тому взявши заручників, божевільний покінчив з ними, випустивши град свинцевих куль по кожному, а завершив феєрією пустивши й собі кулю в скроню, вибиваючи мізки на дороге дерево сцени.

        Детектив Арле Кіррно лише покірно виконував накази інспектора, мало не тягнучи за собою нещасну аристократку. Вона раз по разу налякано зойкала, щойно Арле несильно штовхав її між лопаток. Після чого тряслась, неначе тендітний листок на вітру. Угледівши будівлю місцевої лікарні, Арле полегшено видихнув. Він віддасть аристократку лікарям, а сам зможе насолодитись вечірньою грою в доміно.

        Вигляд лікарні викликав лише лайку. Пошарпані стіни з тинькування, що спадало, повільно злазило до підлоги, яке наполегливо намагались приховати дорогими на вигляд картинами. Стійкий запах антисептику та невідомих Арле препаратів сплітався в противну симфонію огиди, нещадно мучачи всі рецептори.

        Аристократка прикрила маленькою долонею ніс та рот, мляво похитуючись. Від одного погляду на заляпану темно-зеленою субстанцією підлогу, дівчині підступала до горла нудота. Вона трималась достойно, відмітив Арле, та знову штовхнув дівчину в спину. Та, трясучись, врешті пішла по тьмяному коридору.

        Противна тиша мазнула по щоках відвідувачів й стрибнула в урвище, ховаючись від пронизливих криків в глибинах лікарні. Вони швидко зникли. Арле напружив слух. Неправильні, мерзенні стогони змішані зі страхом вдалось чітко виокремити детективу. Він зробив різкий крок вперед, перекриваючи аристократці дорогу. Тримаючи руку над револьвером, Арле рухався на зустріч звукам. Він одночасно боявся та жадав побачити їхню причину. За спиною він почув звуки тендітних підборів. Арле лише закотив очі, не спиняючи аристократку.

        Він спинився біля таблички з проханням не турбувати на дверях операційної. Турбувати хотілось. Однак, думка перервати важливу операцію та стати винуватцем смерті пацієнта, турбувала більше. Вагання були миттєво розбиті калюжею крові, яка витікала крізь щілину між дверима та брудною підлогою. Арле спробував відчинити двері, але ручка, насміхаючись, не рухалась. Ще кілька разів смикнув. Операційна була замкнена. Арле зробив пів кроку назад, щоб наступної секунди різко вдарити металевим каблуком черевиків по хиткій дерев'яній двері. Вона безпорадно відлетіла в бік.

        — Блять… — зірвалось з губ детектива.

        Операційна, яскраво прикрашена візерунками крові, що розтікалася від тіл на підлозі, вела до чоловічої фігури біля операційного стола. Одне з тіл було розпотрошене, кошмарні синці прикрашали обезголовлене тіло від ключиць і до видимої частини стегна. Органи неохоче виглядали з-за шкіри, перекочуючи по крові. Вона розтікалась по холодному кафелю до другого тіла. Воно, на диво, виглядало звичайним. Окрім світлої шкіри, яка зовсім не підходила до смуглої голови, нерівними та товстими червоними нитками з’єднаної з тілом. Розкидані інструменти, насичені кров’ю, ніби зброя самої смерті, навколо наполегливо змушували детектива поглянути на епіцентр мерзенної творчості.

        Лікар нависав над темноволосою дівчиною, що майже безсвідомо лежала на операційному столі. Міцно тримаючи пацієнтку, лікар елегантними рухами виводив порізи та залишав своєрідний підпис на її спині. Покремсане тіло та розірваний світлий одяг, що покрився кров'ю відбивались в божевільному погляді мучителя тонким вогником екстазу. Раніше білий халат лікаря, наситився свіжою кров’ю, чого не зробив його господар, та набув нового, кольору, що жахав до морозу в кістках. Повітря зникло з легень Арле, щойно він почув, як юна леді вирішила доєднатись до тіл на підлозі, втративши свідомість. Дійсно, їм, мабуть, страшенно не вистачало живої компанії.

        Хрипло вдихнувши, детектив миттєво пожалкував. Мерзенний запах стоячої крові та антисептику злився воєдино, створюючи смертельну, у своїй огиді, зброю. Арле закашляв, відвівши погляд. Лікар навпроти лише широко усміхнувся.

        — Пане слідчий, Ви, дещо заважаєте операції, — єлейним голосом сказав божевільний лікар. Його рухи були плавними та легкими, як під час світської бесіди. Він ще раз мило всміхнувся та потягнувся рукою зі скальпелем за спину. Він дістав філігранну фарфорову чашку з духмяним запахом, не звертаючи жодної уваги на дуло револьверу направлене на нього. — Я з радістю потеревенив би з Вами ще, та на жаль, маю працювати…

        — Ти маєш вмерти, — різко заявив Арле.

Гучний, такий, що різко розривав напружений спокій операційної, вистріл заглушив голосний стогін темноволосої дівчини. Детектив впав на підлогу, радо доєднуючись до попередніх гостей. Варто було слідкувати.