Схопити хвіст

— Дивись! Яке гарне у мене намисто, любий! — Леся закружляла навколо сповненого їжею столу, — дякую за такий щедрий гостинець, — вона засміялась. — Не відповідай, я знаю про що ти думаєш, — чоловік дивився, не кліпаючи.

Їдальня пари вражала розмірами: високі стелі, величезні масивні картини, що висіли на оздоблених гобеленами стінах і деревʼяні важкі меблі, що роками не рухалися.

— Обожнюю цей будинок, коханий, — вона зітхнула та поправила чорняве волосся, — наше сімейне гніздечко. Стільки щасливих років тут…Пліч-о-пліч.

Леся стала позаду та міцно обійняла чоловіка, від чого голова звалилася на її руки. На тонких кистях залишилися багряні сліди.

— Втомився, Грицьку? А я ще хотіла показати тобі сережки, — залунав сміх. — Ти диви, як мені пасує твоя печінка! — сильний удар в потилицю відправив обличчя у тарілку.

— Овва, вибачте, — вона ніжно звернулася до сусідки, — я трохи перегнула під час сімейної сутички.

Пританцьовуючи, Олеся підійшла до неї. У тарілці перед гостею лежав надрізаний шматок яловичини з кровʼю.

— Я бачу вам сподобалась вечеря. Готувала з особливими компонентами, — вона прошепотіла на вушко. Ще одна голова вдарилася об стіл. Звук рознісся будинком. —Твоє серце гарно вписалося на моїх чоботях!

Мʼякими кроками Леся підійшла до гостей навпроти, що тихо дивилися на все, що відбувається. Жінка присіла між хлопчиком та дівчинкою.

— Які ж ви милі, — дві голови припали до її грудей, вона заплакала, — так добре, що ви цього бачили. Я ніколи не бажала вам зла. Я так сильно любила його. Так сильно.

Здалеку почулися гучні кроки та голоси.

— Хто це? — Леся обернулася на прикрашені різьбою двері. — Я більше нікого не запрошувала на Святвечір! — вона підлетіла до дверей.

***

— Вітаємо, — чоловік жестом запросив гостей.

— Бр, там так холодно, давайте скоріш у середину.

Гості пройшли у їдальню та всілися по місцях. Постукавши по бокалу, господар заговорив:

— Сьогодні, у цей особливий день, я хочу дещо сказити перед вами усіма, — він повернувся до світловолосої панянки. — Ти — найкраще, що зі мною сталося. Я люблю тебе! — після цієї фрази світло у кімнаті погасло.

— Що відбувається? — молодиця злякано притулилася до чоловіка.

Масивні деревʼяні стільці зарухалися, а картини в рамах захиталися. Настала тиша.

— Кохана, ти як?

— Ти ще живий, Грицьку? — вона загиготіла.

— Що? Це хто у біса та… — він не встиг договорити, як ніж прилетів йому під горло, а слідом у живіт, груди. Крики залунали кімнатою, але за кілька хвилин все скінчилося.

Молода жінка танцювала на столі. На її шиї висіла довга кишка, яку вона зібрала у намисто. Обличчя виглядало задоволеним.

***

— То на чому ми зупинилися? — запитала Леся. — Ах так, — вона зійшла на підлогу та підійшла до дітей — Так шкода, що ця лярва привела вас з собою…Плід їхньої любові треба випалювати, як бурʼяни на городі.

Вона розвернулась і покрокувала до вікна. Об соковиті стегна билися чотири пари блакитних очей, що дивилися пустим поглядом. У їдальні роздався скрип, а слідом глухий удар.

Двері знову прочинилися.

— Що сьогодні на вечерю? — чоловік дмухнув теплим повітрям на руки. — Гості ось-ось прийдуть.

— Я приготувала смажену яловичину з кровʼю.