Карти

— Хлопці! Задня парта! Що це ви там робите?

Суворий голос Клавдії Василівни змусив Серьогу здригнутися й підняти голову. Толік ахнув, згріб карти й запхав їх у кишеню піджака.

— Я все бачила! Губенко, ану віддавай!

Підбори зацокотіли по паркету, несучи кремезну постать математички. Толік незчувся, як вона вже нависала над ним, обдаючи задушливим ароматом парфумів, змішаних з потом.

— Ану віддавай!

— Що віддавати?

— Не придурюйся! Я все бачила! Ви грали в карти! На МОЄМУ уроці!

Тридцять пар очей буравили двох нещасливців. Толік зітхнув, покопався в кишені й простягнув сяк-так складену колоду вчительці. Макс, надзвичайно гострозорий, щось зашепотів сусідці по парті, вона — ще комусь, і тепер весь клас загиготів, та що там — заіржав, як табун коней. Математичка сердито зиркнула на учнів, потім — на карти, і її очі та рот округлилися, немов вона побачила щонайменше привида, а то й щось страшніше.

— Що це? Та як ти посмів!

Вона загарчала, пішла до свого стола, сунула колоду в шухляду й закричала:

— Забирати будеш разом з батьками! Викликаю до школи! Бажано обох!

***

Толік брів коридором, схопившись за голову:

— Серього, це капець! Мене батько приб’є за карти з голими бабами!

— Хах, важко бути сином пастора…

— Не смішно!

— Ну як не хочеш, щоб прибив, то треба їх забрати й заховати. Нема доказів — не буде бити.

— Але як? Ця мегера в класі сидить до вечора!

— Тс! — Серьога по-змовницьки озирнувся. — Заховаймось в шафі у підсобці. Туди ніхто не заглядає. Як училка в туалет піде, тихенько виходимо й забираємо карти!

Толік зітхнув, але погодився — діватись нікуди.

***

Дочекавшись слушної миті, хлопці вискочили з підсобки та смикнули шухляду. На щастя, замка на ній не було. Ось вона, колода, серед зламаних олівців, зіжмаканих серветок та іншого мотлоху. Толік посміхнувся та потягнувся рукою до карт…

Раптом усе довкола потемніло. Толіка обдув крижаний вітер. Він струснув головою й озирнувся. Він стояв серед якоїсь великої порожньої зали, освітленої лише факелами на стінах. А попереду…

А попереду стояли голі дівчата. Дванадцятеро, і всі різні. Вони звабливо хихикали, поводили плечиками, показуючи глибоке декольте, і крутили стегнами. Одна поманила Толіка пальчиком.

“Іди до нас”, — пролунало в голові Толіка. І він пішов. Не задумуючись, наче зомбі, попрямував до дівчат. Усі його думки кудись відлетіли, залишилася лише цікавість та жагу до незнайомок. Крок, іще крок… Усе тіло спітніло й пашіло. Толік простягнув руку, але дівчата дивним чином все віддалялися від нього. Вони знову захихотіли, а руда краля поманила його пальцем. Толік загарчав і нестямно кинувся до них, як голодний звір. Його пальці торкнулися її плеча й одразу відсмикнулися — шкіра була нестерпно холодна, як у мерця.

Дівчата голосно зареготали й розступилися. За ними стояв здоровенний волохатий мужик з пивним черевом, теж голий, і огидно хихикав. З одягу мав лише триколірний ковпачок блазня з дзвіночками. Толік зупинився й роззявив рота. Та це ж…

Це ж дівчата з його карт! Він упізнав їх! Он та чорнява — пікова дама, руда — з хрестового короля… А мужик — то ж джокер! Толік ним ніколи не грав, але віддав учительці разом з колодою.

— О, який солоденький! — джокер хижо облизнувся й вискалив зуби — довгі, загострені й почорнілі. — Ану йди до мене! Такий пухкенький, такий солоденький! Такий смачний хлопчик. В тебе така апетитна дупка, ням-ням!

Толік заволав та побіг, куди несли ноги. І врізався у стіну, завішену гобеленом. В цій дивній кімнаті ніде не було дверей…

 Джокер наближався до нього, хихотів та облизувався. Він провів рукою по череву та трохи нижче. І задоволено зарохкав, наче величезний кнур, який унюхав трюфелі.

“Що цей збоченець задумав?”

Толік заридав, затрясся, повільно осів на підлогу, накрив голову руками й заплющив очі. Він вже відчував смердюче дихання джокера…

Раптом біль… Щось вдарило його по руках. Він заверещав. Очі, вже звиклі до півмороку, різнуло світло. Толік знову був у класі, біля вчительського столу. Над ним стояла вчителька, аж червона від люті.

Толік з полегшенням видихнув:

— А знаєте що, Клавдіє Василівно? Забирайте ці карти собі! Нахуй вони здалися? Самі ними грайтеся. Там не лише голі баби. Там ще й голий мужик є.

Від здивування вчителька відкрила рота і випустила з рук указку. Скориставшись нагодою, Толік прошмигнув повз вчительку та стрімко чкурнув з класу.