Багряна фарба

Навкруги пахло ромашковим чаєм, а на фоні ледь чулася класична музика. Посеред кімнати стояла дівчина, готуючись до роботи над полотном, наспівувала під ніс мелодію і зрідка попиваючи напій, а поряд, на диванчику сидів хлопець і не рухався, тільки іноді було помітно, як він сіпається від кожного руху художниці.

-Що тобі від мене треба? - запитав втомленим голосом юнак, але відповіді не послідувало, тільки посмішка, така холодна і..фальшива.

-Кілька кроків до дивану, легкий поштовх у груди і от він вже лежить(мб краще “валяється” як недбала форма слова, але провірю)на дивані. На обличчя падають руді кучері дівчини, лоскотячи шкіру.

-Ти-ангел мій і моя муза, все, що мені потрібно це твоя натура і тіло, -її рука опускається на рубашку, розстібають ґудзики, відкриваючи огляд на струнку статуру. Довгі пальці блукають по шкірі, вимальовуючи незрозумілі візерунки, повільно стягуючи тканину, оголюючи ключиці, потім зовсім знімаючи рубаху, кинувши її на підлогу лишаючи юнака без будь якого захисту від погляду дівчини, якій хочеться вловити кожний вигин цього тіла. В руках художниці поблискує канцелярський ніж. Мить і на зап’ясті видніється довга смужка з якої стікає кров. Хлопець зіщулюється, але мовчить, це вже не перша рана і..напевно не остання.

-Тихо-тихо, це всього-лиш кров, її не так багато, -на обличчі дівчини зверхня посмішка, вона контрастує з ледь помітними сльозами юнака, які виступили, коли його схопили за руку і стиснули, підставивши під неї склянку збираючи краплини багряної рідини, -Але ж скажи красиво? Цей прекрасний колір... -вона провела пальцем по щойно зробленій рані, ніби зачарована. Дивиться на склянку проти світла, милується, -Тепер в мене досталь червоної фарби, головне малювати швидше, щоб вона не згорнулася, тобі ж не хочеться нових порізів?

-Ти божевільна...

-Знаю, -художниця відпускає руку юнака, той падає не маючи сил рухатися, та ледь помітно дихаючи. Але вона не звертає на те уваги, тільки малюючи картину вона помітить доволі сильні синці по всьому тілу, сльози, червоний слід на нозі від кайдан, які не знімалися вже кілька місяців. Помітить і те, що він більше не дихав, та в кімнаті все ще відчувалася його присутність.І все це результат її дій.

І в кімнаті більше не пахло чаєм, тільки металевий запах крові…