Вона хотіла чути голоси. Або ж бачити щось. Хоча б щось. Але зазвичай бачила лише реальність. Проста робота покоївки, знімна комірчина під дахом колись заможного дому. Скромна їжа, або ж її замінник фаст-фуд. Вона виросла, але нічим не перевершила тих, звичайних, від яких насправді так хотіла визнання. саме тому вона там, де є зараз. Саме тому це сталося. Вона вийшла з дому одного разу, щоб більше не повернутися. Вона чітко бачила перед собою лише жовті зуби жінки, яка це зробила, (зробила що?) Скажи це. Бабця вийняла одного жовтезного зуба зі свого старечого писку і вшила цей зуб їй у ногу! О, звісно, Вона хотіла, хотіла навчитись магії, хотіла чути голоси, але... але ж... не Так!
Одного дня Вона просто вешталася біля крамнички з усіляким окультним мотлохом, точно знаючи, що нічого, окрім іграшок для підлітків там немає. Їй просто подобались такі місця, їх антураж...Насправді вона прагнула втекти від своєї реальності, від свого життя, бо найпевніше, була дитиною в тілі дорослої, яка не бажала проблем з кредитами, які точно не виплатила б, знала це ще тоді, як брала позики... Але, але... вона просто хотіла легкого розв'язання проблем. Спершу тяглась до хлопців - коханців, думаючи, що хтось її витягне з рутини, потім вирішила жити й заробляти сама...Проте "заробляти" слово точно не про неї. Бо саме вона була посередня у всьому: зовнішності, міркуваннях, досягненнях. І тут думки про магічний світ прийшли їй уві сні, вона побачила себе, оголеною під мантією, у лісі, такою, що чує голоси... Голоси що розповідали їй...
Після сну вона впевнилась чого хоче. Займатись магією. Почути голоси. Допомагати людям. Бути важливою. Тому це сталося.
Коли повна(розбухла на вигляд) з фурункулами на обличчі, жінка з жовтими поламаними зубами попросила її провести себе додому, в обмін на теревені про різні трави та їх властивості, о, як це було чудово! Мінус одинока вечеря, мінус довгий вечір. Вона пішла, вона летіла, вона була щаслива!
До тієї чашки чаю.І...о, ні! У ньому не було дивних присмаків, запахів, кольору... Звичайний чай з цукром і розмова про дочок бабці, які давно втекли від неї ... Втекли? Понароблювали онуків, й живуть, нещасливо, але далеко...
А потім був просто сон.Оголеною в лісі, вона шукала свою мантію, їй було легко й приємно бути тут. Вона не поспішала... Аж раптом їй у ступню уп'явся цвях. Довгий, його кінець виглянув до неї трохи нижче великого пальця лівої ноги... Вона закричала... Відкрила очі ... зі ступнями все було гаразд. Катастрофа була глобальніше. Вона не могла рухати тілом, лише шия досі лишалась в її підпорядкуванні, і ... біль. Різкий, пронизливий, вологий, теплий... Вона воліла втратити свідомість, але натомість почула дуже характерний звук чавкання... Повернувшись на нього, вона побачила те, з чим перед очима можна було б померти від жаху. Бабця, чи те, чим вона була, жовтими зубами рвала на ній верхню частину стегна, чимось нагадуючи здоровенну собаку...
Від шоку, болю й подиву Вона оніміла на хвилину, а згодом заскавчала зі слізьми. Руки не робили нічого, бо не могли, не приймали імпульси мозку... Тож Вона просто скавчала й плакала, поки воно робило те, що робило...
В якийсь момент воно відсахнулось від рваної плоті ... Губ на лиці не було, тільки зуби вимазані кров'ю, кров стікала по підборіддю, скрапуючи на підлогу, очей у Цього теж не стало, їх місце посіли два, величиною в око, гнійних фурункулів, з яких тік жовто-білий тягучий гній...
Їй, лежачій, навіть здалося що пожирач хоче посміхнутися, ще більше оголивши жовті зуби, аж до набряклих кривавих ясен... Тоді до рота потяглася суха, кістлява рука, обтягнута сірою шкірою. Два пальці з довгими жовтуватими нігтями з'єднались на зламаному зубі, витягнули його без перешкод і майже миттєво тицьнуло зуб у рану на нозі, намагаючись запхнути його якомога глибше в ногу...
Вона не знає скільки була без свідомості. Не знає що було далі. Рана на нозі недбало затягнута чимось на кшталт людських сухожиль... її оточує щось схоже на шкіру. Тіло досі непрацездатне. Вона помирає у тілі потвори, навіть не знаючи, жертвою чого стала... проте в передсмертній агонії в її голові лунають голоси...