Цей химерний предмет було забрано з місця подвійного самогубства. Дівчина і хлопець були повішені один навпроти одного, на різних деревах. Посередині них лежало дзеркало, що відбиваючи їх мертві погляди. Воно аж ніяк не вписувалося навіть у цю моторошну картину, додаючи ще більше питань до справи. Невелике за розміром, і з огидною рамкою, схожою на загниваючий труп, що обіймає його найціннішу річ, мало на собі кілька крапель крові, хоча на жертвах не було жодних ран. Звідки і чия кров, потрібно було встановити мені, над чим зараз і працював.
Перед цим довго вдивлявся у поверхню, вивчаючи речовий доказ, і шукаючи підказки, а потім вдивлявся без причини. Трохи насторожило те, що моє відображення у дзеркалі було огорнуте тінню, яка моментами ніби відблискувала, хоча освітлення лабораторії не передувало цьому. Можливо поверхня спотворювала світло.
Мені ніяк не вдавалося взяти зразок крові з дзеркала. Враження, неначе вона намертво прилипла до поверхні. Не маючи іншої ідеї, взяв скальпель, щоб відшкребти трохи крові, ненароком занадто сильно натиснув на поверхню і почув тріск скла. Але звук долинув не від дзеркала, а позаду, десь далеко. Дзеркало ж залишилося неушкодженим. Чухав голову розуміючи, що мабуть запрацювався і треба зробити перерву, раптово відчув, як головою стікає рідина. Машинально погляд переключився у дзеркало. Нахилився над ним, побачивши, що на волоссі кров, хоча рани на голові бути не могло. І як я не відчув, що порізав руку, коли зісковзнув скальпель. Рефлекторно струсив пораненою рукою, декілька крапель потрапили на дзеркало. Як непрофесійно. Цим рухом міг завдати собі клопоту, була ймовірність що моя кров змішалася з тою, що на дзеркалі.. Швидко обмотавши руку і взявши скальпель, акуратно старався відшкребти незаляпану краплю досліджуваної крові. Цього разу вдалося, швидко ізолював ДНК, потім зробив ПЛР та ампліфікував фрагменти. Пробив їх для порівняння з наявними зразками з бази даних і несподівано — одне співпадіння.
Посміхаючись, енергійно метнувся глянути власника крові і посмішка поступилася злості. На екрані висвітлювалося моє ім’я. Але я точно взяв зразок потрібної крові. Мусив переконатися, оглянувши мікроскопом. Кількість клітин, клітинна структура — все вказувало, що кров — свіжа. Розмотав руку, взяв краплю з рани і поглянув у мікроскоп. Неможливо, ноги підкосилися. Моя кров містила показники мінімум тижневої давності. З такими даними, я мав би бути давно мертвим. Просто якась помилка. Колеги подумають, що я якось причетний до убивств. Довбане дзеркало.
Озброївшись рукавичками, ганчіркою і спиртом почав стирати кров з поверхні дзеркала. Свою мені вдалося змити, а засохлу ні. Знову дерти скальпелем. Повільно рухаючись вдалося відшребсти всі краплі окрім одної. Яких би зусиль не прикладав, вона не відходила. Не витримавши, я почав стукати по дзеркалу скальпелем намагаючись його розбити, але воно лишалося ціле. Натомість я знову почув тріск скла позаду мене, але вже ближче ніж раніше. Неважливо. Від моїх ударів рана на руці відкрилася і дзеркало знову було заляпане кров’ю. Проте помітив у дзеркалі, крізь калюжу крові декілька дрібних символів, що неначе знаходилися під його поверхнею. Стиснув кулак, щоб рідина з рани покрила все дзеркало. Тепер чітко виднілася структура символів, що разом складалися у текст. За допомогою лупи вдалося розібрати текст:
не дивися довго у дзеркало, інакше тьмяний відблиск з розуму зведе
не спи перед дзеркалом, інакше тьмяний відблиск емоції вкраде
не говори з відображенням, інакше тьмяний відблиск всі кістки перемеле
не їж перед дзеркалом, інакше тьмяний відблиск твоє тіло поглине
не шкодь дзеркалу, інакше тьмяний відблиск душу забере
тріск скла — за тобою полює
звуки кроків по битому склу — він поруч, неперервно слідкує
шматки скла у роті — негайну загибель тобі пророкує
неможливо втекти
неможливо сховатися
за кожен гріх перед дзеркалом чуже життя забери
і може він дозволить врятуватися
Прочитавши, я подумав, що це були вбивства аби спокутати скоєні гріхи? Скільки ж гріхів вчинив я?
Мої думки перервав пронизуючий звук кроків по розбитому склу …