Валіза

У Талого сьогодні хороший день. Телефон необачної студентки та гаманець якогось селюка легко перекочували до його кишені. Тепер він з піднесеним настроєм йшов на вокзал віддавати належну долю Гороху, який вже вісім років тримав цю територію.

Прямуючи до місця, він зауважив у натовпі біля виходу з метро кралю на підборах, яка стовбичила серед юрби і зосерджено дивилася у телефон. Її темно синя валіза з піднятою ручкою стояла поряд без нагляду і сама просилася до рук.

Талий роззирнувся і плавно, за течією пасажирів, попрямував до мети. Кинувши оком на жінку, яка досі не підвела голови від екрану, він потяг валізу і не змінюючи ходи проманеврував до підземного переходу. Звідти поквапився до безлюдного місця під мостом неподалік.

“Точно бренд”, – подумалося йому, коли краще роздивився твердий корпус та міцну фурнітуру. У передчутті багатої здобичі – “Як ні, то будуть хоч труси для Катюхи” – Талий шарпнув блискавку, але заїло. Відкрилася лише вузька шпарина зверху, хоч як він її не торсав. Через отвір побачив обриси речей і десь в глибині зблиснув годинник. Злодій примружився – точно годинник. Здається, із золотим браслетом. Талий запустив руку всередину, намацав, але той висковзнув. Потягвся глибше, копирсаючись серед згортків, пакетів, коробочок, але нічого тепер не вхопив, зате пальцями заплутався в якихось шворках.

– Бабські витрибеньки, – пробурмотів він і припав оком до шпарини. Телефоном у рожевому чохлі з єдинорогами в іншій руці спробував підсвітити вміст валізи.

– Холєра, – вилаявся і, затиснувши телефон у зубах, просунув другу руку всередину.

Аж тут, рожева косметичка, яка мирно лежала під його носом на строкатому пакунку, розчахнулася і гострими зубцями застібки увіп’ялася Талому в обличчя. Він закричав, але валіза враз засмоктала його в себе, лише правий кросівок злетів на землю. Блискавка з шурхотом закрилася. За хвилину під мостом зацокали підбори.

– Ось де ти є, – власниця неквапно наблизилася до свого багажу і поплескала по пузатому боці. Через шпаринку біля бігунка вийшла відрижка.

– Ну-у, я теж хочу, – вередливим голосом проказала жінка.

Валіза розкрилася і гострі червоні нігтики, звичним рухом, витягли сірий м’який шматочок.

– М-м, сьогодні печінка в пиві, – задоволено промуркотіла та, облизуючи пальці.