Равликовий бог

У парку після дощу було свіжо, але тепло. Зінаїда Іванівна розвалилась на лавочці та мружилась на сонечку, завбачливо розстеливши пакет з АТБ собі під дупу. З нічевʼя вона палкою давила слимаків, яких багацько появилось на доріжці. З іншого кінця парку в її сторону ішов чоловік в чорній кепці; він не завдавав собі клопоту обходити слимаків і вже чимало з них роздавив. Доріжкою гуляла мама з сином; хлопчик скакав і прицільно давив равликів, особливо його тішили великі, чиї хатки голосно хрускали під ногами.

 

— Скільки можна їх давити? — зробила зауваження йому мама.

— Та нічого, їх багато. — втрутилась Зінаїда Іванівна.

 

Зненацька здійнявся сильний вітер, віяв все дужче і дужче, пенсіонерка на лавочці впустила палку і прикрила голову руками. Жінка схопила сина за руку, притягла до себе і підставила вітру спину. Чоловіку з голови злетіла чорна кепка і закружляла в небі. Вітер не вщухав. В повітрі літав пух та листя, утворились хмари пилу. Зінаїда Іванівна голосно чхала і не могла зупинитись. В її горлі зібралось харкотиння, і коли вона чхнула грудка сопель відірвалась, але зупинилась на зубах, занадто велика, щоб так просто вилетіти з рота. Вона місила її язиком, але не могла позбутись. З горла підходила ще порція мокроти, Зінаїда Іванівна давилась, її занудило, але в роті було повно вʼязких сопель, які не йшли ні туди ні сюди. З носа полізли шмарклі. Вона не могла вдихнути, звалилась з лавки й захлинулась своїми соплями. Вітер підхопив пакет АТБ і поніс вулицями.

 

На доріжці зʼявився велетенський равлик, його хатинка була розміром з вантажівку. Він повз чавлячи все на своєму шляху, залишаючи за собою вʼязкі сліди. Жінка почала втікати від нього тягнучи сина за руку. Приповзали нові величезні равлики, на відміну від своїх маленьких родичів, ці не були такими повільними.

 

З усіх усюд зʼявлялись двометрові слизняки товщиною, як добрячий удав. З каналізаційних люків підіймався слиз. Слизняк повз травою і наблизився до чоловікової ноги. Почав як змія намотуватись на ногу і повзти все вище. Чоловік намагався його спершу відкинути, а тоді струсити. Тоді зняти руками, але лише вимастився в густому і липкому слизі. Він бив руками, але слизняк був міцний, та тугий, як футбольний мʼяч. Він не зважав на рухи чоловіка. Все підіймався вище, а по його сліду залишався слиз, схожий на соплі перемішані з клеєм. Чоловік вже не міг відірвати ногу від землі, бо та загрузла в клейкому слизі, його рука як задеревʼяніла ледь рухалась, і з неї великими краплями поволі скрапував слиз. Слизняк піднявся до шиї, а тоді обволік голову. Голова хруснула як стиглий кавун, що впав на землю.

 

Жінка тікала від оточення равликами, добігла до краю парку і зрозуміла, що вона в пастці. Збоку побачила контейнер зі сміттям, схопила сина на руки, зробила ривок і в останній момент закинула хлопчика в середину. Велетенський равлик наздогнав жінку і вона звалилась просто під нього. Равлик проповз через неї. Від жінки лишилось криваве місиво перемішане зі слизом. В контейнер тим часом заповзали здоровенні слизняки.

Равликовий бог прийшов у відповідь на страждання своїх дітей.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

15/05/24 22:36: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап