Ще тільки ранок, а у квартирі уже задуха. Пилинки ліниво літають в сонячному світлі, Алінка уважно розглядає їх, поки вариться ранкова кава. Зверху бігають коні, і від їхнього тупоту голова починає гудіти. Наливає каву в чашку і виходить на балкон; тягнеться за пачкою сигарет, але там пусто. Дівчина зітхає: ранок безповоротно зіпсований. Вранішня кава з сигаретою – єдине для чого варто вставати з ліжка.
Шукає чисту футболку, одягає кросівки на босу ногу і в домашніх шортах виходить з квартири. На поверсі її вже чекає захекана жінка: ліфт знову не працює.
— От стою і думаю, скільки воно тут лежатиме? — без жодного вітання накидається — Жара така, смердіти буде на весь будинок.
— Добрий день — зніяковіло усміхається дівчина. Спершу розгубилась, але тоді здогадується про що мова. Сусідка завжди виставляє свій пакет зі сміттям в коридор, а щоб не заважало підсовує ближче до дверей Алінки.
— Молода, здорова, та візьми й винеси. — жінка перевела подих, і йде далі сходами, поки дівчина ще збирається з думками, щоб відповісти.
— Алінка, ти вниз біжиш? — виглядає з сусідньої квартири старша жінка — Візьми, як не важко, бо я сьогодні виходити не хочу.
— Добрий день, візьму. — Алінка всміхається і приречено бере пакет, їй і так в ту сторону.
Дорогою назад зустрічає Ларису Петрівну, яку більшість уникає: та любить потеревенити. Побачивши Алінку літня жінка здалеку кричить:
— Ти на збори сьогодні прийдеш?
— Добрий день. Мабуть, ні. — усміхається дівчина.
— Як так? Обовʼязково приходь. Платіжки попіднімали.
— Я подивлюсь як вийде. — задкуючи обіцяє дівчина.
— Приходь, приходь. Молоді зовсім не хочуть ходити.
Вдома Алінка намагається працювати. Діти зверху нещадно скачуть і верещать, періодично несамовито кричить їхня мати, обіцяючи за щось покарати. На верхніх поверхах увімкнули кондиціонери: по вікну стікають бризки, конденсат періодично барабанить по шибці. Дітей зверху покарано: “Гуляти не підете”. Покарання святкують спринтом по квартирі. Недавно вимите вікно уже вщент забризкане. По обіді повернувся сусід знизу і включив гучну музику. Тепер гупає і зі стелі, і з підлоги. Алінка притулила долоню до стіни й відчула як та вібрує в такт музиці. Вона вийшла на балкон перекурити, їй потрібно зібратись і дописати звіт, сьогодні крайній термін. А тоді вона вирішує таки піти сьогодні на збори.
На зборах ОСББ, які проводяться у дворі, дуже гамірно. Спека та платіжки – не найкраща комбінація. Через сварку ніхто не помічає Алінку. Вона підходить до невисокої жінки, яка стоїть позаду концентрованого кола мешканців. Жінка не помічає Алінку, коли та підходить впритул зі спини. Жінка щось хрипло кричить, але на неї зовсім ніхто не звертає уваги, не звертають уваги й коли хрипкий крик перетворюється в хрипкий булькіт, і вона падає на коліна з перерізаною горлянкою від вуха до вуха. Алінка тим часом встромляє ножа в поперек чоловіка попереду, пробує трохи покрутити ножем і висмикує, чоловік кричить, обертається, а вона встромляє ножа йому просто в живіт, він хапає її за плечі, кров хлюпає Алінці на руки, на землю, замащує ноги, вона просуває ножа до верху, поки не впирається в ребра. Чоловік вже не кричить, бо з рота йому тече кров, навіть надувається булька, і бризкає на лице та футболку Алінки. Його очі так вирячені. Алінка розтягує рану на животі в сторони й намагається витягти кишки, це не зовсім вдається і лише трохи чогось вивалюється – чоловік подається вперед і падає на коліна прихилившись на Алінку, вона відкидає чоловіка і витягує з-за пояса іншого ножа.
Тоді швидко і з усією своєю силою перерізає горлянку чоловіка, який стояв поряд і обернувся, кров заливає Алінку з голови до низу, вона відштовхує чоловіка і йде далі. Їй вдається провернути ще кілька трюків, поки її помічають, тоді вона вихоплює з-за пояса ще одного ножа, і зі зброєю в обох руках вривається в саму гущу. Вона збирає всю силу, адреналін їй в поміч: у вухах гупає, а все довкола нагадує уповільнене відео. Вона махає ножами, намагаючись попадати в обличчя та горлянки, встромляє їх в животи направо і наліво…
***
Наступного дня в інтервʼю відомому телеканалу Лариса Петрівна серед усього сказала:
— Хто б міг подумати, така мила дівчинка була, з усіма віталася.