Гість

 Одного дня до лісом тягли труп.

 Ви не подумайне, його вбили не просто так з прихоті чи бажання позбавити когось життя. Його вбили з найщирішими в світі намірами: зробити подарунок декому важливому.

 І от подарунок був дотягнутий до місця зустрічі, де вже була влаштована потрібна атмосфера: накритий стіл, розставлені свічки. "Стіл" являв собою величезний камінь, завчасно розписаний потрібними візерунками.

 Подарунок було покладено на стіл. Свічки запалили.

 Лишилось підібрати потрібні слова для дорогоцінного гостя. Але це було зовсім складно. Все ж, на жаль чи на щастя, таким важливим цей гість був не для однієї людини, тож усі слова вже давно були написані, а згодом і надруковані.

 Та все ж промовити їх уголос було складно. Напевне, так з усіма важливими словами в житті.

 Поборовши страх та збентеження слова було промовлено.

 І тепер залишилося лише чекати. Чекати й сподіватися, що хтось такий прекрасний і бажаний все ж зверне увагу на когось такого як ти.

 Від очікування ставало тошно на душі, яка поки що на диво залишалась в тілі.

 І от момент істини.

 Свічки всі вмить згасли.

 Подарунок було прийнято.

 Дорогоцінний гість прийшов.