Порядок речей

У 2063 році вчені розробили вакцину, яка мала покласти край невиліковній хворобі під назвою рак. Її назвали Тріплекс, і вона справді викликала ремісію у пацієнтів. Втім, ніхто не міг уявити, що благородна мета стане причиною масштабної катастрофи, яка знищить 99% людства.

Вакцина пройшла усі можливі тестування, і результати засвідчили, що вона знижувала ризик смерті та рецедиву майже на 90%, а головне, не мала жодних побічних ефектів. Після кількох років і сотень експериментів у лабораторіях люди отримали доступ до препарату по усьому світу. Потрапивши в організм людини, Тріплекс вилікував ракові клітини, але його патоген зачаївся і чекав свого часу.

Нульовим пацієнтом вірусу, який увійшов в історію під назвою Дистиляція, вважають Джорджа Кендріка. 42-річний комівояжер зі штату Мен, вертаючись напідпитку додому, був насмерть збитий машиною, а через 5 днів після того, як його поховали, виліз із власної могили. Свого часу Джордж Кендрік переміг рак, а по тому воскрес із мертвих, але вже не тим Джорджем, якого могли би упізнати його рідні чи знайомі. Тепер він був схожим на огидну велетенську комаху зі смертоносними кінцівками і страшною жагою людської крові.

Перш, ніж поліція змогла пристрелити монстра, Кендрік встиг вбити сімох людей. Згодом світ чекатиме ще страшніше відкриття: загиблі стають носіями того ж вірусу і перетворюються на бомби сповільненої дії. Їхні тіла обростали сірими коконами, через які неможливо пробитись, а опісля звідти вилуплюються велетенські таргани.

По суті Тріплекс у мертвому організмі став каталізатором смертоносного вірусу, але коли люди з ВООЗ зметикували, що й до чого, було вже занадто пізно. Новини про випадки воскресіння і перетворення людей на кровожерливих тарганів долітали з кожного куточку планети. Лишатись у містах стало вкрай небезпечно, адже комахопобідні монстри, яких журналісти назвали Скретчерами через їхнє моторошне цокотіння, усього за місяць після першого випадку заполонили усі великі поселення.

Для власного порятунку люди вирушили на пошуки безпечних місць. Один із захисних дистриктів був облаштований у Новій Шотландії, але Монктон мав не найкращу лінію оборони і протримався лише два тижні. Територія півострова була занадто великою, щоб встановити над нею повний контроль, тож вцілілі вирушили вглиб Кейп-Бретона, принагідно зробивши невеличку зупинку у Порті Гастінгс. Аби перекрити Скретчерам шлях через протоку Кансо, люди підірвали Трансканадський міст, який з’єднував острів з материковою частиною Америки. Відтак, потреба оглядатись за спину на якийсь час пропала, однак зачистити територію острова від потенційної загрози всередині все одно було необхідно.

Поки Військова Варта, прародич Сил Потойбічного Спротиву, зводила захисний Мур вздовж каналу Кансо, Скретчери вперто не полишали спроб дістатись на острів. Раз-по-раз вони зазнавали фіаско, але так, як вони були доволі впертими тварюками, то в один з днів припливу зрештою зуміли зробити міцну кладку з власних тіл та прорватись через протоку до східної частини Трансканадського мосту. Кладка протрималась недовго, але цього цілком вистачило, щоб кілька десятків Скретчерів подолали водну перепону і атакували Порт Гастінгс. Ту першу битву на майбутніх землях дистриктів заверишилась на користь людей, але стало очевидно, що в цій війні неможливо перемогти, адже тарганів було занадто багато.

Відповідь підказала машина. Штучний інтелект, розроблений Стівом Бруксом, на запит свого творця про те, як людство має протистояти Скретчерам, запропоновував створити авторитарне суспільство, влада якого в жодному разі не мала бути сконцентрована у людських руках. Брукс і його однодумці, яких насамперед цікавили умови, при яких буде можливим існування такої держави, ввели новий запит у програму, і через кілька годин Великий Розум видав купу тексту, де був запропонований окремий соціальний інститут, основні принципи успішності якого можна узагальнити до двох важливих тез – демографічний приріст населення і дієві мобілізаційні процеси.

То була перша згадка про Систему і Кодекс, які невдовзі стали основою життя трьох дистриктів на острові Кейп-Бретон. 

*

Цю історію мені розповів тато. То була наша остання розмова. Ввечері за ним на сірому мінівені приїхали Узурпатори. Він досягнув Системного Повноліття, і настав його час приєднатись до Сил Потойбічного Спротиву.

Згідно Кодексу, через місяць Система обере моїй мамі нового чоловіка, який має її запліднити. А згодом вони приїдуть за ним так само, як за моїм татом.

З того боку ще не вертався. Коли я виросту, така ж доля чекає і мене.

Такий порядок речей.  

Ми всі платимо за життя в Системі.