Реліктове випромінювання

Я прийшов у обсерваторію із запізненням, як бувало завжди останні тижні. Не можу сказати, що університетська практика мені дуже подобалась. Можу сказати, що вона була нудна і однотипна. Але перший час я був у захваті від усвідомлення того, що буду проходити практику на одному з найбільших радіотелескопів створених людством. Сорок три метри у діаметрі, ця тарілка була створена для того, щоб вловлювати радіосигнали з найвіддаленіших куточків всесвіту. Радіотелескопи дають значно більше інформації ніж оптичні телескопи. Радіохвилі пронизують весь всесвіт з перших митей його існування.

Я думав, що буду мало не щодня ловити артефактні сигнали від народження і смерті зірок, загадкові зашифровані послання від інших цивілизацій, знаходити нові галактики.

Реальність виявилась безкінекчно більш нудною і однотипною ніж я собі уявляв. Моя робота полягала у тому, щоб сектор за сектором прослуховувати у різних діапазонах шматки всесвіту, фіксувати і каталогізувати у всіх можливих діапазонах білий шум. Знаєте, це те шипіння яке ви чуєте з неналаштованого радіоприймача, або ті сірі точки які бачите на екрані телевізора. Насправді це відлуння великого вибуху, реліктове випромінювання, яке досі гримить у нашому всесвіті у радіодіапазоні. Потужний мікрохвильовий фон, який уже чотирнадцять мільярдів років заповнює собою весь наявний простір існування.

Цієї ночі я так само прийшов на чергування, отримав від куратора список секторів, які необхідно “прослухати” і сів виконувати роботу. Я не міг собі дозволити погортати журнал, бо мої очі були прикуті до екрана, по якому бігали рядки цифр, які я мав аналізувати у реальному часі. Навіть музику у навушниках не міг послухати, бо мав “аналізувати радіосигнали у реальному часі шляхом фіксації аудіосигналу”. Так було написано у мене в розпорядженні.

Напевно я був першим хто почув той крик. Спочатку його було майже неможливо розпізнати за білим шумом. Коли слухаєш шипіння кілька годин поспіль то може примаритись різне. Крик поступово вимальовувався чіткіше, ніби хтось налаштовував радіоприймач. Але він все одно налякав мене, коли я усвідомив, що чую його. Від шоку я просто зірвав з себе навушники і хвилину сидів важко дихаючи та намагаючись вгамувати серцебиття. Я дивився на рядки цифр і перевіряв налаштування телескопа думаючи що це можу бути дурний жарт колег. Коли шок минув я обережно підняв навушники та повільно підніс до голови ніби вони могли вибухнути щомиті.

Крик все ще було чутно. Він нього мої нутрощі хололи, а серце починало битись так, що пульсувало у вухах. Це був людський крик агонії і болю. Той хто кричав невимовно страждав. Не знаю якою мовою він кричав, я не міг розібрати ні слова, але я розумів що він благає когось припинити. Проте більшу частину часу він просто кричав і вив мов тварина. Це був крик невимовного болю, який неможливо почути у кіно, його неможливо ітувати. Іноді на фоні крику було чутно вологі звуки ударів, глухі звуки з якими рветься плоть. Шипіння від розпеченого металу що припікає шкіру, потім знову удари, благання, крики.

Я ще раз перевірив усі параметри. Але помилки тут не було, радіотелескоп було налаштовано на фіксацію сигналу з сектора 1F84.А112. На той момент, телефон у обсерваторії вже розривався. Але я ігнорував це і ввів нові координати у поле пошуку. Затамувавши подих я чекав поки телескоп переналаштується.

Наступну годину я провів перевіряючи інші сектори. Крик транслювався абсолютно звідусіль. З кожного сектора всесвіту який я сканував, на кожній частоті яка була доступна телескопу. На той момент весь персонал обсерваторії уже був на вухах.

Хтось увімкнув невеликий радіоприймач крик долинув з його динаміка. Цей крик транслювали на всіх частотах, в усіх можливих діапазонах. Цей крик агонії замінив білий шум, просочився у кожну шпарину простору нашого всесвіту.

Так само раптово крик зник. Я припав до навушників і перевірив апаратуру — сигнал тривав.

Нарешті хтось прочистив горло і заговорив поставленим голосом радіодиктора: “Ми просимо вибачення наших слухачів за тривалі проблеми із сигналом. Наразі вони усунені і трансляція агонії творця всесвіту буде продовжуватись далі.