Розпатлана Венера
Катруся поверталась зі школи, сьогодні вперше вона йде сама додому. Дуже їй хотілося бути більш хорошою і дорослою. Скоріше допомагати батькам, тоді вони будуть менше сваритися. З гарним настроєм вона зайшла до під’їзду. ЇЇ одразу оточило темрявою. Але це не страшно, треба дійти до третього поверху. Швидко пробігла перший, а потім почула:
– Допоможи бабусі відкрити двері. Бабуся не бачить. – Стара бабця, у всьому чорному і з одним сліпим оком, звернулася до дівчинки.
Катруся і хотіла б відмовитися, але батьки навчили її бути чемною і слухняною. Цю бабусю діти пошепки називали відьмою. Але Катруся не така, вона вже доросла і не вірить якимось казочкам. Від бабусі тхне сміттям чи болотом, ключ брудний та липкий. Але Катруся хороша дівчинка, а хороші дівчата не скаржаться – вони терплять.
Ключ ніяк не хотів відкривати замок. Маленькі рученята повністю стали брудними. Нарешті, з гучним скрипом, відкрилися двері. З квартири несло ще сильніше, аж у Катрусі сльози з очей потекли. На цьому дівчинка хотіла втекти, досить їй на сьогодні допомоги дорослим.
– Яка ти хороша дівчинка, нумо я тебе пригощу чаєм зі запашними булочками.
Катруся, аж зраділа, звісно ж, вона хороша дівчинка. Але так не хотілося заходити всередину. Зморщена суха рука з довжелезними нігтями опинилась на плечі дівчинці. Катруся аж йокнула. Бабуся силою затягнула дівчинку до себе. І дуже спритно зачинила за собою двері.
– Мені б краще додому. – тихо вимовила Катруся, тому що всім відомо хороші дівчинки голосно не розмовляють.
Але бабуся кудись зникла, дівчинка залишилась сама в коридорі, в темряві. Коли трохи звикли очі перед собою дівчинка побачила декілька зачинених дверей. Катруся залишилась стояти на місці, бо всі знають, хороші дівчата нікуди не ходять без запрошення.
– Що ж ти не проходиш, солоденька? Роззувайся і сідай. – озвалась бабуся і визирнула з дверей.
Катруся покірно зняла черевички, і в шкарпетках пішла до бабусі, підлога жалібно хрустіла. Білі шкарпетки, прилипали до підлоги. Будуть брудними, батьки знову будуть сварити, запах майже не турбував. Вона пройшла у кухню. Всі меблі вкриті також липким нальотом, а посередині стоїть величезна піч. Катруся не хотіла б сідати, до брудних шкарпеток додаються ще інші речі, батьки будуть сварити будуть точно. Але ж і батьки говорили що треба слухатися поважних бабусь і дідусь. Сівши, вона наче приклеїлась, яке все огидне. Але хороші дівчата не скаржаться, тому і Катруся не буде.
– А ось чай і запашні булочки, моя солоденька. А я поки замішаю тісто для пиріжків.
Чай тхнув якимись ліками. Але хороші дівчата не відмовляються від їжі. Тому зітхнувши зробила ковток, подякувала, зробила другий. Смак чаю гірше ліків, до булочок і торкатися не хочеться. Ще один ковток, позіхнула Катруся і заснула.
І не прокинулась, коли слизом покрилось її тіло, коли бабуся взяла її на руки, потім закрила в печі, і ввімкнула вогонь.
Десь вечері спочатку чутно сварки сусідів, трохи згодом прийшли стурбовані сусіди, запитували про свою доньку. Бабуся нічого не розповіла про Катрусю, а лиш запропонувала свіженькі пиріжки, тільки з печі.
