Чужі думки

  У мене єдине бажання — зникнути. Тіло настільки втомлене, що ледь-ледь переставляю ноги. Сонце палить очі. Маленькими кроками перетинаю дорогу. Біла лінія, чорна… Я йду на перехресті біля трьохповерхового будинку. Зупиняюся. Моє життя — це поразка. Нічого не можу вдіяти з собою. Хтось такий же замучений незграбно тягнеться по тротуару. Тяжка палиця падає на землю. Я не бачу цього, але відчуваю.

 «Внуча, підійди до мене, дідусь впав. Простягни мені руку».

 Що це? Не чую ніякі слова, але чужі думки виникають всередині мене. Вагаюсь. Я ж людина добра душа. Роблю напівоберт. Літній чоловік все ще просить допомоги. Одягнений дудусь не по погоді. На ньому біла, як моя сорочка, шапка та довге пальто. Розумію, що переді мною мертвець. Ставлю йому запитання, спочатку пошепки, а потім подумки. Цікаво! Це людина, яка жила на початку минулого століття. В неї зупинилось серце. В якому саме році Василь вмер та його прізвище не пам’ятаю. Але добре пам’ятаю, як я плакала, стоячи там. Мені стало шкода загублену душу, яка не може знайти дорогу додому. Як же я тоді помилялася!

 Пройшло багато часу, напевно рік. І ось я чую голос Василя. Хоча голосом це тяжко назвати. Високі звуки, які далеко нагадують моє ім’я, від них ніде не сховатися. Ніяка музика не заглушить їх. Насправді це не Василь. А лиса потвора з кривим лицем. Одне око вище, друге нижче, третє на щоці, інше коло вуха… Погляд мертвий. Істота з перехрестя ніколи не була людиною. Це чорт, який хотів, щоб я протягнула йому руку. Звір 666 з пекла, посланник Антихриста. Він досі пропонує мені продати руку.

  «В рай не хочеш попасти?»

  Насправді це питання обман. Не можна на нього відповідати. Проходить двоє діб. Голоси затихають. Можна розслабитися? Ні. Знаєте, що ніхто не вибирає? Думки про самогубство. В мені з’являється це бажання. Я більше не хочу жити. Мене щось щавить, нищить всередині. Я пуста. Більше ніяких мрій, ніякого майбутнього. Існування втратило барви. Що ще можу розповісти про себе? Машина. Вас ніколи не тягнуло під колеса? Мені стало так легко і гарно, ніби здійснилася найбільша мрія в житті. Але я не зробила цього. Занадто боюся пекла. А тут доречно слово «занадто?»

  Як я відчуваю себе зараз? Я сиджу в спальні, де ліжко займає найбільший простір. Стіни пожовтіли від часу, а жалюзі ніколи не підіймаються. На мені синій халат з короткими рукавами. Рукава мокрі. На передпліччі декілька шрамів. Якось сумно. Але можу посміхатися. Усмішка. Питання в тому, чи вона справжня?

 

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Чики Чикатила
Історія статусів

14/05/24 23:02: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап