Втрачена колонія

-      Ми, великі духи-захисники рівнин, лісів, рік, ми - Кроатоан, наказуємо тобі, мертве тіло, назви себе!

-      Я… Кетрін-Елізабет Томпсон… Я - жива?

-      Ні, ти, Кетрін-Елізабет Томпсон, померла. Пам’ятаєш, як саме?

-      Мене спалили на кострі, як відьму! Люди вирішили, що я віддала душу Дияволу та грішила, пакостила людям…

-      Ми, Кроатоан, питаємо: це правда?

-      Аніскільки! Я ніколи не кохалася з Дияволом, не продавала душу та не робила нікому лиха.

-      Чому ж тебе звинуватили?

-      Можу тільки здогадуватись… До мене залицявся преподобний пастор Джеймс, я йому відмовила.

-      Ми, Кроатоан питаємо: чому?

-      То гріх великий - кохати одруженого чоловіка, до того ж, він був мені огидний.

-      Що було після?

-      Пастор Джеймс підбурював людей, говорив, що всі наші невдачі та негаразди із-за того, що серед нас є відьма, яка пакостить людям, псує врожай, і що якщо не знайти відьму - вся колонія загине від хвороб чи голоду. Потім мене схопила юрба та декілька жінок заволокли мене до амбару, роздягли, пастор дивився на це, тикав всюди пальцями… Він сказав людям, що на мені є відмітки Диявола, але це або родимі плями, або застарілі шрами. Я пручалася, виправдовувалася, але люди як розум втратили! 

-      Ми, Кроатоан, питаємо: чому рідні не захистили тебе, дівчино?

-      Я не знаю… Мабуть, вони побоювались, що викличуть гнів натовпу на себе…

-      Ми, Кроатоан питаємо: що було далі?

-      Мене потягли до річки, здавалось, втоплять, але люди тільки декілька разів притопили мене, і знову кинули до амбару. Наступного дня я вже палала на кострі… Ви можете мене відродити, я житиму?

-      Ані ми, Кроатоан, цього не можемо, та і нікому те не під силу. Але ми, Кроатоан, кажемо: ти власна вибрати покарання для мешканців колонії за твою жахливу страту. Обирай!

-      Я не хочу для них тортур, але прощати не буду… Нехай всі дорослі їдуть в ріку і втопляться!

-      Ми, Кроатоан, згодні, а що робити з дітьми?

-      Діти то є чисті, невинні душі, заберіть їх до себе та виховайте як рідних, нехай вони забудуть ту кляту віру, яка спонукає спалювати людей на кострі! 

-      Ми, Кроатоан, зробимо все так, як ти кажеш…