Темно-синє грозове небо зайнялося амарантовою загравою. Щось набридливо продзижчало, гудіння пронеслося над вишнями та й обірвалося глухим розривом десь за селом.
— Не бійся, маленька, це хрущі, — погладила по животі, — не бійся.
Як гниле дупло в беззубому роті стирчала облуплена хата, єдина вціліла на всю вулицю. Бліда від знемоги жінка лежала, скоцюрбившись на мокрих від поту та навколоплідних вод простинях.
— А-а-а, — крик рознісся дзвінкою луною та залишився бриніти на шибках в краплях надвечірньої роси.
Перейми розпочались на два тижні раніше. Жінка судомно стискала біля вуха телефон та намарне намагалась почути рятівні гудки. Зв'язку не було ще з осені, а волонтери обіцяли забрати її тільки в кінці тижня. Три дні. Потрібно було протриматися якихось...
...три дні до відпустки. Останній вихід і додому. Побачити кохану, вперше обійняти та поцілувати свого довгоочікуваного ангелика.
— Повітря!
— А-а-а, — крізь післявибухову тишу прорізався надривний крик.
Шолом з колись білим, а зараз бруднокривавим хрестом, вигулькнув над бруствером та кинувся в сусідній бліндаж на допомогу.
— Док, додому... хочу додому...
— Потерпи, Олеже, скоро чухнемо з тобою.
"Тільки ти вже сюди не повернешся", — подумав про себе, туго затягуючи турнікет на тому, що залишилося від ноги побратима.
— Повітря...
... душне травневе, пахло озоном та порохом. Нутро вивертало, ноги підкошувались та потрібно було дійти до криниці. Розжарене сонце обпалило і так пересохлі губи.
— Зараз мама нагріє водички...
Впала долілиць, мов нежива. Вітер боязко торкнув плеча, здумхнув з вуха неслухняне кучеряве пасмо, точнісінько як це робив він.
— Андрію! — крикнула пошепки.
З останніх сил вхопилася худими пальцями за обпалену землю, набрала повні жмені попелу та пригорнула до грудей.
— Ти ще теплий...
Внутрішня жаринка спалахнула яскраво-яскраво, зігріваючи серце спогадами, та за мить зчорніла, як темні грозові хмари, що насували...
... зі сходу повертатися було завжди важко. Ніколи не прощався, та знав, що когось напевно бачить востаннє. Гостріше щеміло хіба, коли спиною відчував, як її погляд на затертому пікселі випалює слова любові та усі можливі прокляття. Не обертався, аби не бачила сліз. Сама не плакала. Великі очі молодої косулі, завжди вологі від природи, за відпустку не зронювали жодної сльозинки.
Та потім ливень застилав світ. Та що йому потім? Коли він вже прямував до побратимів і на верхній поличці слухав, як колеса, відстукують кілометри від одного життя до іншого. Запитував, наче в зозулі. А скільки?
— Тук-тук, тук-тук, тук...
Десь між другим та третім втома ніжно цілувала...
... повіки розплющила, вже коли пітьма зжерла все довкруж. Навіть обриси білої хатини, від якої, наче й не так далеко відійшла, зникли за межею видимого.
Спробувала підвестись, та тіло було, мов чуже. Спиною притулилась до старої вишні та слабкими руками обмацала себе. Спершу бережно - округлий живіт, потім опустилась нижче. Мокро. Тільки не так як в день. В'язка рідина згустками налипла на неслухняні ноги. Внизу живота захололо, неприємний морозець пронісся всім тілом та електричним розрядом пронизав голову.
Жах оперізав свідомість єдиною думкою: " Не нюхай. Тільки не нюхай". Металевий, огидний та до болю схожий на щось рідне, запах залоскотав ніздрі. Вперше познайомилась з цим смородом два роки назад, коли витягала з баула коханого закривавлені...
... — речі залиш, я заберу, — молодий хлопчина призовного віку підхопив баул та накульгуючи, розчинився в сивому тумані.
***
Як опинився на рідному подвір'ї вже й не міг згадати. Ніби щойно тягнув на собі пораненого, тоді побачив спалах, а вже за мить стояв біля похиленої криниці, яку все обіцяв підробити, та так і не встиг.
Опустився на одне коліно та притулився чолом до крони дерева. Серце тьохнуло соловейком. Вдома! От вже й чутно аромат рідного...
... — тіла в одну могилу.
— Але мала нехрещена. Не пасує якось.
— Я розвідник, а не священник. Ніколи нам з хрестами бавитися. Знімаємося з позиції...
... — Знімаємося з позиції, док.
Втомлено піднявся та покрокував на голос побратима кудись до білого світла. Вперше обернувся на прощання.
Та коханого погляду вологих очей не зустрів.