159

У підвальній душовій на вісім місць в цей час вона була сама. Переважна більшість дівчат поїхали з гуртожитка на довгі святкові вихідні. Та й із тих, хто залишився, жодна не прийде митися о пів на третю ночі. Втім, Яна тут теж була не для того. Вона щільно зачинила двері й просунула крізь ручку швабру. Відкрила всі крани — і приміщення наповнилося гулом труб і шумом води. Роздяглася й акуратно склала одяг на лавці під стінкою. Час починати.

***

— Ти чого не збираєшся? Вечірка за годину! — У кімнату увірвалася пишногруда рудоволоса Віка й ринулася до шафи. — Позичиш лакові шорти?

— І що це буде за образ: Вавилонська Повія? — поцікавилася з ліжка тоненька брюнетка Яна, не відриваючись від в’язання.

Сусідка по кімнаті висунулася з-за дверцят і нагадала:

— Взагалі-то це твій гардероб, то чиє нявчало б! До слова, я буду Жінкою-Кішкою. А ти…

Дівчина повернулася до кинутого на порозі паперового пакета Halloween Soul і витягла шкіряну маску з вухами, а слідом — чорне бархатисте коло, з середини якого вивалився довгий пом’ятий конус.

— Будеш Опівнічною Відьмою. Капелюх ідеально пасуватиме до твоєї чорної сукні з прозорими рукавами.

 ***

Від холоду чи страху, та її всю трясло. У скронях гупало. Яна присіла, упершись лопатками у кахельну стіну. І якомога ширше розвела коліна.

***

— 159, наче цей, — пробурмотав таксист. Жінка-Кішка й Опівнічна Відьма вислизнули з машини в теплу темряву заміської вулички. Серед необжитих новобудов тільки в цьому котеджі світилися вікна.

— Схоже на будинок маніяка з фільмів жахів, — Віка схвально кивнула на газонну декорацію: надгробок, лопата і обмотаний поліетиленом манекен.

— Пів години їхали. Сподіваюся, воно того варте, — знизала плечима Яна.

Було відчинено. Всередині гуляла чимала компанія. Запах спітнілих тіл і алкоголю змішався з ароматом троянд, що прикрашали фойє та сходи. У просторій залі праворуч декілька пар колихалися в такт музиці у миготінні різнокольорових променів. У їдальні ліворуч за довгим столом, прикрашеним черепом і свічками, тривав спіритичний сеанс. Але Віка потягла далі — до барної стійки з частоколом різнокаліберних пляшок.

За мить до дівчат приєднався Ден: світловолосий хлопець в костюмі Дракули завбачливо тримав по коктейлю у кожній руці.

— Прийміть щирі вибачення, — він розплився у бездоганній усмішці, схиливши голову. — Гості почали збиратися зарано, тож не встиг вас забрати сам. Сподіваюся, таксі було комфортним?

— Міг би хоч зустріти, ми ледь не заблукали, — Віка награно надула губи, насправді підставляючи їх для поцілунку, який тут же відбувся. Яна хмикнула, прикрившись бокалом: сусідка знайома з цим мажором лише тиждень, а он як уже закрутила! 

Щоб не заважати парочці, Опівнічна Відьма рушила досліджувати будинок. Пройшла через заставлену гарбузами кухню на задній двір, де в великих металевих чашах танцювали вогні, а в бесідці з помаранчевими ліхтариками стояв столик із напівпрозорою кулею і колодою Таро. Яна витягла карту — «Блазень». Другу — «Імператриця».

— Цікава парочка, — зненацька роздався голос Дена за її спиною, і дівчина підскочила, хлюпнувши на себе коктейлем. Серце загупало. До горла підкотило: Яна не їла весь день, а після випивки і цієї несподіванки голова пішла обертом.

— Оу! Та ти бліда, як смерть, — занепокоївся хлопець. — Ходи, зараз приведемо тебе до тями.

Яну качнуло — і вона опинилася в міцних обіймах Дена. Від нього пахло сонцем і сандалом. Дівчина відчула, як під її рукою калатало його серце.

За кілька хвилин за ними зачинилися двері кімнати на другому поверсі.

***

Вдих — видих. Пальці неймовірно тремтіли, але Яна міцно стискала довгий в’язальний гачок. Лівою рукою дівчина розсунула вхід у піхву, а правою обережно ввела металевий стержень. Глибше. Іще трохи. Тепер провернути. Ще раз. Глибше. Провернути. Ще раз.

***

— Ти точно цього хочеш? — його дихання обпалювало шию. Замість відповіді Яна дужче стисла ноги за спиною хлопця. І він сильним поштовхом увійшов у неї.

***

Спину потягло — нутро звело черговою судомою. Від сліз і густої пари перед очима все плило. Вона наблизила долоню до лиця і нарешті побачила кров.

***

Коли все скінчилося, дівчина одяглася й тихенько причинила за собою двері, щоб не розбудити хлопця.

— Оце так зустріч! — з сусідньої спальні випливла Віка в обнімку з Деном.

Яна відступила назад у кімнату — там нікого не було.

***

Ставши навколішки, Яна дістала з-під себе темно-червоний плід. Подоба дитини розплющила чотири ока і пронизливо запищала.