Чудовий соус

На широкому майдані відбувався ярмарок. Святковий натовп рухався між ятками зі стравами, сувенірами, картинами, вишиванками, поки десь далі грала музика. На сусідній вуличці теж було маленьке свято, відкрилася крамниця спецій. Біля прикрашеного надувними кульками входу стояв столик з тарілками, де лежали зразки сиру, м'яса та риби з різними прянощами, соусами та пастами. Невисокий засмаглий чоловік з вусиками та в чорному костюмі закликав скуштувати новинки.

 – Не проходьте, спробуйте! Там на майдані такого не знайдете.

Перехожий взяв шпажку з сиром, вмочив його в червоно-чорний соус, скуштував.

 – А що це у вас?

 – О, гарний вибір. Смак пристосовується до будь-якої страви. Спробуйте з цим, – вусань показав на іншу тарілку та поправив свого високого капелюха, під яким ніби щось ховав.

Людей більшало, вони охоче смакували дрібні закуски, деякі тарілки вже спорожніли. Поруч проходив Микола, парубок років двадцяти п'яти. Він спершу думав іти собі далі, та потім поміркував: стільки людей не даремно ж скупчилися біля нової крамниці.

 – Ай добре! – нахвалював невисокий товстун.

 – І придумали ж таке. Дайте пляшечку… – забажала немолода жінка.

Микола вхопив шпажку, вмочив у соус, який всі розхвалювали. Тоді йому здалося, що нашпилений шматочок бекону має ледь вловимий, напрочуд приємний аромат. Дивне непереборне бажання з’їсти його поступово наростало, а все інше розмивалося безформними плямами.

Миколу отямило дивне видовище. Дівчинка поруч густо полляла морозиво соусом та стала жадібно кусати.

 – Оля! – крикнула її мати, відібрала морозиво й викинула його в сміттєву урну. Тоді помітила, що соус бризнув на її довге волосся і змахнула червону краплю. Вона лишилася на пальці, жінка понюхала соус, потім просочене ним волосся, і раптом взялася його жувати.

Сам не помітив коли, Микола засунув бекон до рота і вже гриз шпажку. Чомусь вона здавалася смачнішою за все на світі. Його відволікло вовтузіння біля ніг. Цілком пристойного вигляду чоловік стояв на чотирьох і жував край скатертини на столику. Один хлопець схопив пляшечку соусу та пританцьовуючи став бризкати з неї на всіх навколо. Люди жахалися, витирали червоні плями з себе, але за мить починали жувати одяг, сумки, волосся – свої та одне одного. Парубок невпевнено перехрестився, зблід від побаченого.

Перехожа жінка з задоволенням рухала щелепами, між якими тримала власні довгі накладні нігті. Вони голосно тріщали, а жінка обсмоктувала їх, вишукувала язиком хоч найменші залишки соусу.

Почалася якась вакханалія, люди хапали пляшки з соусом, лили його на все, що бачили. Мов собаки, облизували асфальт, бордюри, рвали на собі одяг, намагалися віддерти власну шкіру зубами. Пролунав вереск. Перехожі, ще не зачеплені божевіллям, були в шоці від видовища.

Двоє псів їли одне одного, не помічаючи як на бруківку ллється кількома цівками їхня кров. Голуби розклювали до червоних вогких ран потилицю діда, що смакував скрученою газетою. Двоє хлопчиків тягнули зубами кожен у свій бік мамину сумку.

А власник крамниці дивився на це, склавши руки, та задоволено хихотів, переходячи вже на регіт. Потім зауважив, що Микола не такий охочий, як інші, куштувати його товар.

 – Спробуйте, не бійтесь, – запросив він і вмить дістав з-за спини ще пляшечку соусу.

 – Ні, люди! Що з вами?! – закричав Микола, відчуваючи як тремтять його коліна.

 – Може це найкраще в житті цих… істот, – примружився вусань. – Ну, чого соромитись…

 Стиснувши кулаки, Микола посунув на лиходія. Адже більше ніхто не міг завадити.

 – Ойой, чого ти такий серйозний, – відгородився гурман долонями. –  Послухай, я розумію, тобі жарт не зайшов… Подивись на це з іншого боку.

 – Зараз всі на тебе подивляться! – пригрозив Микола, вихопив з його рук пляшечку та вдарив нею об голову жартівника. Вона розбилася об щось довге й тверде під капелюхом. Та це ж чорт! – усвідомив Микола й позадкував. Натовп враз покинув свою трапезу, голодні погляди прикипіли до вкритого червоно-чорною масою нечистого.

 – Наступного разу проведу закриту дегустацію, –  просичав чорт.

Із тими словами лиходій стягнув зі столика скатертину. Як фокусник, махнув нею, і за тканиною опинився старомодний велосипед з великим переднім колесом. Чорт застрибнув на сідло й лишив тільки хмару пилюки позаду. Коли курява розсіялася, від крамниці зостався занедбаний фасад. Люди швидко оговтувалися, здивовано дивилися на себе та довколишніх, мовчки розходилися.

Ото приверзлося! – подумав Микола. І лиш тоді побачив на пальці щось червоне. Здається, він порізався уламком пляшечки, але може то була не кров, а тільки соус.


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Чики Чикатила
Історія статусів

14/05/24 08:08: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап