Поцілунок сирени

Помираючи, вони чули мій спів. Це найменше, що я могла для них зробити. Слова моєї пісні — древні, як світ. Мелодія сплетена із шелесту хвиль і крику чайок.

Вони тонули. Судомно хапаючись за уламки судна, борсаючись серед злого, холодного моря. Та хвилі були сильніші. Люди вже майже не кричали, загубивши свій голос. Їхні крики захлинулись у чорній, солоній воді. Скоро море поглине їх усіх.

Несподівано, у променях вечірнього сонця, побачила Його. Він міцно тримався за уламок палуби. Не здавався під натиском хвиль. Оцей може навіть вижити. Перемогти море.

Зіслизнула зі своєї скелі у воду. Підплила до нього ближче, щоб роздивитись. Бліде, стомлене обличчя було сховане за темними кучерями. Обережно відкинула вологе пасмо з чола. Молодий. Вродливий. Юнак розплющив очі й глянув на мене затуманеним поглядом.

Усміхнулась якомога лагідніше. Обняла за шию.

— Хто ти? — спитав ледь чутно.

— Не бійся, — прошепотіла на вушко, — скоро все скінчиться. Я тобі допоможу.

Бачила як його руки поступово слабнуть. Ще трохи він відпустить дошку, що тримала його на плаву.

— Гей, так не годиться. Ще втонеш ненароком…

Я знала, як можна допомогти. Притулилась вустами до його, поцілувала ніжно. Його губи такі ж холодні, як мої. Але дихання тепле. І серце, на відміну від мого, б’ється. Цей звук розганяє холодну кров по моїх жилах, дозволяє відчути себе живою. Тепер я могла поділитися своєю силою з ним.

Не одразу, але юнак відповів на мій поцілунок. Сильною рукою обійняв мій стан, міцно пригорнувши до себе. Я злизувала морську сіль з його губ. Так солодко, що захотілось плакати від насолоди. Не втрималась і вкусила його за губу. Кров змішалась з морською водою, створивши неймовірний коктейль смаку та емоцій. Зупинилась ненадовго, зазирнувши йому у вічі. В чорних зіницях вирувало відображення моєї пристрасті. Посміхнулась йому широко, вже не приховуючи гострих зубів. Люди чомусь лякаються, коли бачать їх вперше.

Та мій обранець виявився сміливцем. Тепер він сам потягнувся до мене, накривши мої губи своїми. В його рухах та погляді не відчувалось ні тіні страху. Завжди любила хоробрих. Дозволила собі ще трохи насолодитися моментом, аж поки присмак крові на вустах не зник зовсім. З неохотою розірвала поцілунок, щоб припасти губами до тоненької жилки на шиї. Під солоною, теплою шкірою бився пульс. Провела по жилці язиком, мліючи від неймовірного смаку. Легенько подула на шкіру, відчуваючи як його тіло тремтить від насолоди. Вп’ялася у шию зубами.

Гаряча кров полилась рікою. Пила жадібно, не хотіла, щоб навіть крапля пропала даремно. Його тіло затремтіло ще дужче. Юнак смикнувся, намагаюсь мене відштовхнути. Цього я дозволити не могла. Не могла з ним розлучитися, особливо зараз, коли він був мені так потрібен. Обняла його міцніше, роздираючи гострими кігтями шкіру до кісток. Він хрипів і бився в конвульсіях, але з кожною хвилиною його опір ставав все слабшим. Ще трохи й він зовсім стихне.

— Дивись на мене, — наказала йому, відірвавшись від шиї. — Не зводь з мене очей. Хочу, щоб ти це бачив.

І він дивився. І в тому погляді не було ані страху, ані покірності.

— Хочу, щоб ти був зі мною вічно, — прошепотіла, посміхаючись.

Мої кігті легко розпороли його шкіру, пройшли крізь грудину і дісталися до серця. Неймовірно гаряче, воно довірливо билося в моїх долонях. Так приємно. Стиснула його міцно і різко смикнула до себе, ловлячи подив у очах юнака. Я знала, наскільки це заворожує — дивитися на власне серце у чужих руках. Хотілось розтягнути задоволення, але потрібно поквапитись — без серця люди довго не живуть. Тому, не зводячи з хлопця погляду, вгризлась у ще пульсуюче серце зубами. Кров бризнула навсібіч. Мені це сподобалось, сьогодні не хотілося бути акуратною. Жадібно відкушувала шматок за шматком, не знаючи від чого отримую більше задоволення: від неймовірного смаку, чи від знання, що він дивиться на мене, розуміючи, що відтепер навіки став моїм.

— Ось і все, я врятувала тебе від життя, коханий, — промовила, облизуючи пальці.

На прощання, ніжно доторкнулася до його вже мертвих вуст і з силою штовхнула тіло на глибину. Не відводила погляд — бліде, мертве обличчя було прекрасним. Запам’ятаю його саме таким.

Роззирнулась навкруги та побачила на горизонті ще один корабель. Треба підготуватись до зустрічі. Поплила до своєї скелі. Час співати нову пісню. Час здіймати новий шторм.


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Васали Ла Кінтрали
Історія статусів

14/05/24 08:12: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап