Останнє око

Колись, у похмурому і туманному селищі, в околицях Драгобрату, на Закарпатті. Де тіні танцювали під слабким світлом ліхтарів, бродила страшна істота. Історії про цю потвору були оповиті таємницею і страхом. Казали, що монстр мав криваво-червоні очі, які могли зачаровувати й красти душі тих, хто в них дивився. Його тіло було схоже на тіло худого коня, задні ноги мали копита, а передні нагадували людські руки, які прикрашали довгі, чорні, закручені в баранячий ріг кігті. Дехто вважав, що він був демоном з пекла, посланим мучити невинних. Інші вірили, що потвора колись була людиною, яку прокляли за її гріхи.

В будь-якому разі істота була надзвичайно небезпечна. Вона мала звичку красти очі своїх жертв, а з ними й душі, залишаючи порожні оболонки, та й то не завжди. Кажуть, що демон збирав очі, щоб створити армію незрячих рабів, якими він міг керувати за своїм бажанням в пеклі.

Однієї ночі потвора проникла у будинок молодої жінки, на ім’я Сара, що ослухалась наказу старости й не зачинила його на ніч, та як слід не здвинула завіси. Потвора побачила світло свічки та влізла до спальні. Дівчина прокинулась від страшенного смороду, але не розплющила очі. Чудовисько схилилося над нею, його зловісні червоні очі світилися в темряві, а кігті дряпали узголів’я ліжка.

– Подивись, котра година, люба, може час прокидатися? – Проскреготіла потвора.

Серце дівчини дико билось, вона не бачила Крадія очей, що стоїть над нею, але відчувала його погляд, відразливий запах та чула жахливий голос. Сара примружила очі ще міцніше, молячись, щоб потвора пішла. Але Крадій очей не збирався відступати.

– Я знаю, що ти не спиш. – Прошепотів він своїм потойбічним голосом. – Я чую биття твого серця, воно стукає так гучно, що ось-ось вискочить з грудей. Я відчуваю, як ти мене боїшся.

По спині Сари побігли мурашки, а тіло облилось холодним потом. Вона знала – якщо відкриє очі, то потвора викраде їх. Але думка про те, що крадій буде стояти над нею всю ніч, шепочучи на вухо свої моторошні слова, пускаючи огидну слину на її тіло, була нестерпна.

Не витримавши, Сара відкрила одне око, щоб побачити якийсь предмет, яким можна вдарити монстра. В ту ж мить вона побачила його – крадій очей був ще страшнішим, ніж вона уявляла. Його очі світилися зловісним червоним сяйвом, язик був довгий як змія, що аж лежав на ковдрі, а хвіст чорний, як могильна земля, посмикувався, наче в передсмертних конвульсіях.

– Так-так. – Прошипів крадій очей. – Тепер ти нарешті бачиш мене.

Монстр простягнув свою кістляву руку і торкнувся обличчя дівчини. Сара відчула гострий біль, і її зір згас. Вона з жахом зрозуміла, що втратила око. Втім ще до того, дівчина схопила палаючу свічку і вже по пам’яті встромити її в морду потвори.

– Око-за-око, поганцю! – Викрикнула Сара.

З болісним виттям, потвора відскочила від неї. Тим часом іскра зі свічки підпалила хутро чудовиська. Сара скористалася цією можливістю і схопила перше, що опинилося під рукою, – важку металеву вазу. Вона запустила нею в потворну істоту, орієнтуючись на звук і та потрапила монстру в голову. Потвора впала на підлогу, її тіло скорчилось в судомах.

Сара з полегшенням зітхнула та її серце все ще калатало. Дівчина перемогла крадія очей, заплативши велику ціну.

Вона затулила рану рукою і вибігла зі спальні, орієнтуючись по пам’яті та на помацки. Прямуючи геть з будівлі, але спіткнулась і боляче перерахувала ребрами кожну сходинку. Не зважаючи на біль, підвелась, бо треба було сповістити про загрозу, покликати на допомогу.

Покинувши дім на дотик, Сара навмання дочимчикувала до хвіртки свого подвір’я та почула, що село прокинулося. Тоді бідолаха розплющила друге око. Люди з тривогою виглядали з хат, обговорюючи нічний жах. Побачивши дівчину, що з закривавленою рукою прикривала обличчя, вони збіглися до неї:

– Що трапилось?

– Як ти втратила око?

– Я забула зачинити вікно і не прикрила його завісою, тому на мене напав крадій очей. Але я відбилась від нього! Ходімо швидше у будинок, знищимо чудовисько! – Стала благати Сара, але людей не спішили виконати її прохання. Лише тепер вона помітила, що навколо стоять незнайомі люди, або ті хто давно зник. Невже тепер вона опинилася серед них, стала його черговою здобиччю?