Страшна історія села Головурів

У селі Головурів, що в Бориспільському районі, на краю густого лісу, стояв старий, обгорілий будинок. Ще у 2012 році в ньому жила сім’я, відома своєю надмірною пристрастю до алкоголю. Вона їх і згубила. Одного фатального вечора, забувши закрити грубу, вони заснули п’яними та не помітили, як шматок вугілля випав з печі.

Полум’я швидко поширилося по будинку, охоплюючи все на своєму шляху. Люди, почали задихатися димом, хтось навіть не прокинувся. Поки інші кричали від болю та жаху, намагаючись знайти вихід з полум’яної пастки. Їхні крики про допомогу залишилися непочутими, а будинок перетворився на жахливу могилу для чотирьох осіб. Сусіди, помітивши вогонь, кинулися гасити пожежу, але було вже занадто пізно. Вони змогли загасити полум’я, врятувавши будинок від повного знищення, та він перебував в жахливому стані. Залишилися лише стіни та невелика частина даху, все чорне від кіптяви та просякнуте запахом гарі та смерті.

Пройшло небагато часу і люди помітили що в будинку та коло нього робиться якась чортівня. В селі вирішили, що духи загиблої сім’ї досі блукають там. Кажуть, що ночами можна почути їхні плач та крики.

На час трагедії молодший син з тієї сім’ї був на відпочинку в Карпатах, тому й залишився живим. Коли він приїхав через кілька днів, то був шокований і нажаханий страшною новиною. Він не міг повірити, що його сім’ї більше немає. Хлопець орендував дім навпроти, щоб мати змогу десь ночувати та почати готуватись до відбудови згорілої оселі. Він часто відвідував обгорілий будинок, немов сподівався побачити духів рідних. Хлопець приносить їм їжу та напої, може намагаючись заспокоїти себе, а може їхні змучені душі.

І ось, однієї ночі, коли парубок сидів біля свого будинку, оплакуючи рідних, він почув тихий шепіт. Спочатку він подумав, що йому здалося, але шепіт повторився. Тоді він підвівся і підійшов ближче до будинку, намагаючись зрозуміти, звідки доноситься голос. Раптом перед ним з’явилися примарні фігури його батьків, сестри та брата. Вони були прозорими, як туман, а їхні обличчя були сповнені смутку та болю.

- Допоможи нам, синку. – Прошепотіли вони. – Ми застрягли тут, у цьому будинку. Вогонь знищив наші тіла, але наші душі не можуть знайти спокою. Бо ми самі винні в тому, що трапилось з нами.

- Я допоможу вам. – Пообіцяв він. – Я знайду спосіб звільнити ваші душі.

З того дня молодший син присвятив своє життя пошуку способу звільнення духів своїх рідних. Він вивчав стародавні тексти, шукав допомоги в різних релігіях та містичних вченнях, звертався до місцевих чаклунів та шаманів. Юнак робив усе можливе, щоб допомогти своїм рідним знайти спокій та врешті, несподівано зник сам.

Поговорюють, що однієї ночі, після опівночі він почув стук у двері, з за них його кликали рідні. Хлопець вийшов на вулицю та пішов на поклик до свого будинку. Коли він зайшов туди, двері за його спиною раптово зачинилися і він зник, ніби сама оселя його проковтнула. Після цього, місцеві жителі стали боятися підходити до будинку після настання темряви, побоюючись, що привиди затягнуть їх в середину.

Навіть коли в селі звели невеличку каплицю, надприродні речі не щезли. Вночі, коли всі сплять і на вулиці нема ні душі, трава приминається біля того лихого місця, наче по ній хтось ходить босоніж.

Одного разу, в майську буремну ніч, у 2016-му році, група молодих людей вирішила перевірити легенду. Вони підійшли до будинку та постукали у двері, які зі скрипом відчинилися, ніби їх запрошували всередину. Молоді люди вагалися, але цікавість перемогла страх. Вони увійшли до будинку і опинилися у майже повній темряві. Їхні серця скажено бились у грудях, коли вони пробиралися через руїни, намагаючись зрозуміти, що сталося. Раптом вони почули шепіт, який за хвилину перетворився на жахливий крик. Підлітки в паніці кинулися звідтіля, спотикаючись і падаючи. А як вискочили з будинку, двері гучно зачинилися за їх спинами, да так що аж посипались обгорілі уламки горища.

З того часу ніхто більше не наважився підходити до обгорілого будинку вночі. Тільки прикмета залишилася в тому селі: Ніколи не підходьте до проклятого дому вночі, та ніколи нікому не відчиняй двері опівночі, бо це можуть бути привиди загиблої сім’ї, які шукають порятунку, й бояться бути самотніми. Не приєднуйся до них, не відчиняй двері.