Віща зозуля

 

Аліна сиділа на траві під деревом і намагалась читати книгу, коли почула кування зозулі. Дівчина звела роздратований погляд на дерево і знайшла сіру птаху, зозуля продовжувала кувати.

Після аварії, коли на пішохідному переході Аліну збив п’яний водій, дівчину почали переслідувати нав’язливі думки, що усі навколо хочуть її смерті. Вона поїхала на відпочинок у глушину, аби побути в тиші та спокої, але виявилось, що природа живе своїм життям і має безліч голосів. І тепер ці голоси дратували Аліну, лякали і безупинно навіювали надзвичайно тривожні думки.

Аліна підібрала з трави невеличку палицю і жбурнула нею у крону дерева. Сіра птаха замовкла та уважно подивилась на дівчину. Аліну це ще більше роздратувало, і вона звернулась до зозулі з традиційним запитанням:

— Ну і скільки ж мені лишилось жити?

Зозуля мовчки дивилась на дівчину.

— Скільки десятиліть?

Тиша.

— Скільки років?

Тиша.

— Скільки місяців?

Тиша.

Аліна розлючено жбурнула в зозулю ще однією палицею і промахнулась. Сіра птаха сиділа, як вкопана, не зводячи з дівчини пронизливого погляду.

— Знущаєшся з мене?! — Заволала Аліна, підскакуючи з землі. — Скільки тижнів мені лишилось жити?!

Тиша.

— Сіра потвора! Скільки днів?!

Тиша.

Червона від люті дівчина жбурнула в зозулю книгою, але знову промахнулась.

—  Скільки годин?!

—  Ку-ку.

І знову тиша.

— Одна година?! Мені лишилось жити одну годину?!

Аліна почала підстрибувати, намагаючись дотягнутись до зозулі — звісно, що марно. Сіра птаха ще кілька секунд поспостерігала за навіженою дівчиною і полетіла геть.

—  Куди полетіла?! Ану повернись! Що значить одна година?!

Божевільні думки несамовитим роєм охопили свідомість дівчини. Аліна схопила з землі рюкзак і побігла стежкою.

— На мене хтось полює, так…

Бубоніла вона сама собі під ніс.

— Це той водій, що мене збив… Точно він! Він втік з тюрми, аби добити мене… А, може, це той охоронець з Привату, він надто уважно на мене тоді подивився… Чи, може, руда касирка з АТБ, вона була надто ввічливою до мене… Вони вислідили мене тут…

Аліна сповільнила крок, панічно озираючись довкола та будь-якої миті очікуючи нападу. Лівою рукою вона тримала перед собою рюкзак, а праву засунула у відкрите відділення рюкзака і тримала її там.

— А ще друзі… Колишні друзі… Вони надто багато про мене знають, будь-хто з них міг знайти мене тут… І батьки! Вони нічим не кращі, вони теж хочуть моєї смерті!

Аліна добігла до розвилки і зупинилась, аби перевести подих. Вітер колихав дерева і буйні трави, і в кожному шелесті дівчина чула кроки нападника.

Раптом з-за пишних кущів вибіг бігун — невисокий худорлявий чоловік років 40, якого Аліна вже кільки разів бачила в магазині. Він завжди вітався з нею кивком голови і ніколи не заговорював, і саме в цей час він щодня виходив на пробіжку.

— Це він хоче мене вбити!

Бігун не зрозумів несамовитого крику дівчини, бо у нього в навушниках грала музика. Він потягнувся її вимкнути, і саме цієї миті Аліна простромила йому живіт великим мисливським ножем. Від болю він скорчився і схопився за руків’я обома руками, намагаючись його витягти, але дівчина ще глибше встромила гостре лезо у м’яку плоть і прокрутила його, як викрутку, потім рвучко різонула вбік. Яскраво-зелену траву окропила густа багряна кров, чоловік застогнав і впав на коліна, руками затискаючи рвану рану, з якої вже почали вивалюватись нутрощі. В нестямній паніці Аліна побігла геть, притискаючи до себе скривавленого ножа. Бігун повалився набік, і його тіло почалося здригатися в конвульсіях.

Пробігши метрів триста Аліна вибігла на залиту сонцем галявину, переповнену людьми — там якраз проходило заняття з йоги.

—  Вони всі хочуть мене вбити… Ні… Їх надто багато, ні!

Аліна почала розмахувати ножем, одночасно намагаючись оббігти галявину. Налякані її поведінкою люди посхоплювались з місця і почали розбігатись хто куди: хтось викликав поліцію, хтось знімав Аліну на телефон, хтось просто втік, не обертаючись.

—  Ні, я не дамся вам живою, ніколи! Ось вам!

І сказавши це Аліна вдарила себе ножем у шию — довге лезо простромило її наскрізь. Хтось закричав, хтось втратив свідомість. Аліна повільно витягла ніж з власної шиї, навмисне розрізаючи її ще більше. Гаряча кров заструменіла із розпанаханого горла червоними потічками, Аліна впустила ножа та осіла на закривавлену землю. Раптом стало дуже холодно, але водночас і спокійно — тривога нарешті відступила. Десь вдалині закувала зозуля:

— Ку-ку, ку-ку, ку-ку…

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Чики Чикатила
Історія статусів

14/05/24 08:15: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 25

0
Проблеми з зозулею-кукухою - завжди жахливо.
А занадто ввічливі касирки в АТБ = взагалі підстава для параної о_О

Дякую за криваву історію!
1
Дякую за відгук! Рада, що вам зайшло ))
0
Аж сироти по шкірі пройшлися) Чудова робота
0
Дякую за відгук! Мені дуже приємно ))
2
Моя здогадка не підтвердилася, бо я думала, що дівчина вже мертва, а то типу її привид, тому зозуля не хотіла кукувати спочатку. Тривожність переросла у маніакальну фобію - небезпечна людина. Зозуля таки вгадала...
0
До речі, тема з привидом була би також дуже крута, але то була би вже зовсім інша історія ))
Дякую за відгук.
1
Цікава ідея, думав правда, що її вб'є поліція)) Але як на мене, ку-ку - це дві години xp Але це вже чисто моя причепка))
1
Стосовно ку-ку це дві години - ви дали мені їжу для роздумів, але все одно для мене ку-ку це як 1 (одиниця), бо ж зозуля не може сказати тільки ку (принаймні, ніколи такого не чула). І десь у фільмах також бачила, що ку-ку рахували як один. А ви, виходить, рахували б парами: 2, 4, 6 і т.д. Цікаво ))
1
Можу сказати, що зозуля таки може сказати ку - коли різко обривається, це звучить іноді дуже моторошно😅
1
Дуже різко прийшла шиза, хотілося б плавнішого переходу від стану "нав'язливі думки" до "вб'ю когось, а потім себе"
І якщо чесно я чекала, що героїня помре не своєю смертю, надто вже містично себе поводила зозуля)
А втім, написано гарно, сподбалось)
0
Дякую за відгук!
Заледве втисла все у 666 слів, тому все так різко ))
1
Оригінальна ідея, але трохи б докрутити її, щоб більш переконливо було
0
Дякую за відгук!
Тут рівно 666 слів, більше вже ніяк ))
1
ну, досить непогано. Проте сильний старт, в сенсі. дуже швидке занерення в мотив Аліни. Прямо з перших речень описано що вона панікує зараз і боїться всього. Мені здається більш плавніший початок був би кращий.
1
Дякую за відгук!
Втиснутися у 666 слів було складно, тому всі події без плавних переходів ))
1
це да, 666 слів то важко, я розумію. проходили це
1
Мені сподобался ідея, і з цього могло б вийти направду круте повноцінне оповідання. В цьому форматі йому, здається, трохи тіснувато. Не вистачає більш повільного розвитку параної
0
Дякую за відгук!
Саме так, тіснувато - скорочувала, як могла, аби втиснутись у 666 слів)))
1
Я не знаю чи це хорор) Але це афігенно!) Мені сподобалося, здавалося ну що можна чекати від твору? Ба-бам, мисливський ніж у бігуна! Я вважаю, що всі тривожні люди проникнуться і їх так само перетрусить в кінці)
0
Дякую за відгук! Дуже рада, що вам так сподобалось )))
1
Шкода Аліну, сумна в неї склалася доля. Проте з іншої сторони вона знайшла спокій. Цікаве оповідання