Вечірній Київ

Ніч. Київ. Поділ. 2:48. Дрей і Сєрий п’ють Ягу. Жижа роз'їдає емаль зубів. Й шлунок. Але вони про те не думають. Схоже, вони взагалі думати не люблять. Краще затуманити мізки дешевим алкоголем і сігами.

Тому й питання, що робить миловидна дівчина в пастельній сукенці в цьому темному заковулку, та ще й в таку годину, у них не виникло.

–– Ей, красавіца, – Дрей їй свиснув.

Дівчина прискорила ходу. Округлі стена покачувалися зі сторони в сторону. Невагома тканина сукні зібралася між ніг, обтискуючі соковиті ляжки.

“Не хотіла б уваги – не вдягалася б так. Й у таку годину сиділа би вдома. Піду познайомлюся й дам їй бажану увагу”, – подібні думки роїлися у Дрея в голові. Тільки хмільно-нерозбірливі – на папері не викладеш. Він підморгнув Сєрому. Той все зрозумів без слів.

Хлопці поспішили наздогнати дівчину. Це було нескладно. Вона не встигла далеко відбігти своїми спокусливими ніжками. Цокіт підборів по асфальту схожий на козячі копитця. Здається, дівчина заблукала, тому що сама себе загнала в кут між гаражами. Пахло сечею й блювотинням. Під ногами хрустів гравій та розбиті пляшки.

Дрей підійшов до неї. Ох, і гарна ж, паскуда. Дівчина була протилежністю до оточення. Пахла трояндовим варенням, парним молоком й чистотою. Під платтям не було ліфчика. Соски випирали спокусливими бугорками. Під делікатною тканиною було видно, як в стегна врізається резинка від трусів. Солодка бліда шкіра покрилася сиротами. Дрей захмелів від збудження.

Підійшов Сєрий. Все зіпсував. Від нього тхло ягою, прокуреними легенями та смутком. Сергій причмокнув і облизав сухі губи. Андрій поспішив перевести погляд від друга до красуні. Йому хотілося знову поринути в неї.

Тільки тепер Дрей роздивився її обличчя. Згадалася перша полюція. Здається тоді увісні він бачив саме це кругле личко.

–– Нашо тікала? – сухим голосом спитав Дрей. Дівчина мовчала й ніяково посміхалася. Бритель плаття зісковзнула й оголила грудь повністюю.

“Запрошує, запрошує – Андрій сунув руку їй під поділ. Там було волого й тепло, – О, готовенька до користування”.

Стало гаряче. Руку поїдала чорна липка сутність. Вона розросталася вгору. Вже поглинула лікоть.

–– Бляха, –– вигукнув Дрей й повалився назад. Приземлився спочатку на долоні, в які вп’явся гострий мілкий щебінь. Шкіра тріснула й сочилася гарячею лімфою. Андрій озирнувся навколо – темно хоч очі виколи. – Сєрий, ти гдє?

Відповіді не було. На нього насувався вогняний силует й заходився тонким дівочим сміхом. Андрій задихався. Пахло паленою шкірою та сіркою. Чулися благання зжалитися й удари батогами. Він голосно закричав. Це його розбудило. Дрей відкрив очі. Він увесь був в маслянистому багні, що смерділо бензином та тухлятиною. Поруч лежав безпритомний Сєрий. Голий. На ньому наїздницею сиділа та красуня, теж гола. ЇЇ ступні були когтисті. Як він того раніше не помітив? Від лобка по тілу сочився золотистий потік. Сергій тихо стогнав й зсихався. На обличчі дівчини був задоволений оскал. Вона випустила пазурі, як кішка, й увіглала їх в груди Сєрому. Той застогнав трохи гучніше й випустив останній дух. Дівчина підвелася, облизала кров з пальців.

–– Такий собі ти на смак, – вона глянула на Андрія. –– Ти повернувся? Звикай до пекла – це твоя нова домівка. Сподіваюсь, ти будеш смачніше за свого друга.