Найкрасивіша у класі

Даяна не була найкрасивішою дівчиною у світі. Що там вже казати, вона загалом не була красивою. Навіть до симпатичної не дотягувала.

Гаразд, якщо чесно, вона була цілковитою потворою.

 Однокласники і, що найгірше, власне дзеркало нагадувало їй про це кожного дня. Кожнісінького дня.

Її прищі.

 Її огидне, асиметричне обличчя.

Її вага…

Все це змушувало схопитися за лезо і вкотре зробити довгий надріз на руці.

«Тобі б краще взагалі здохнути, жертва інцесту», — слова Софії, «головної сучки», так і вертілись в голові. Змушували різати глибше, сильніше.

Кров змішалася із водою та потекла в глибини умивальника довгими цівками.

— Я так хочу бути красивою. Та хоча б нормальною, — прошепотіла Даяна, сповзаючи на холодну плитку.

— Хіба я так багато прошу? — вона взялася за голову обома руками і з силою потягла себе за брудні коси, ледь не вирвавши їх.

В квартирі хтось закопошився. Це певно мати вже повернулась із роботи. Ще й раніше звичайного.

Даяна гарячково зачинила двері ванни, аби вчасно накинути халат та змити всі сліди.

— О, доню, ти там? Мені тільки руки помити! — постукала мати.

— Хвилинку!

Ще раз перевіривши усе, Даяна кулею вилетіла в свою кімнату.

Хоч би вона не помітила її заплаканого лиця…

Вже на дивані, схилившись над смартфоном, вона ненароком дістала із кишені халату невеличку записку, якої не мало б там бути.

Каліграфічними літерами виведено:

«Віддай мені все і отримаєш бажане».

Чийсь ідіотський жарт, от тільки як це могло потрапити до кишені халату?

Даяна викинула записку, намагаючись взагалі не думати про це.

Мама приготувала вечерю. За вікном швидко стемніло, а холодний осінній вітер все поривався вибити їм шибки.

Як тільки Даяна заплющила очі, в її голові пролунало солодке:

«Ти будеш найкрасивішою у класі».

В ту ніч, вона так і не заснула.

Софія ніколи не була до неї добра. У цієї дівчини є все, чого можна бажати. І гарний хлопець, і круті батьки із грошима, і виглядає вона, як справжня модель. Навіть знімалася в рекламі. Чого ж тоді їй аж так хочеться руйнувати чиєсь життя? Чому їй так хочеться, аби Даяна нарешті вмерла?

— Срань вирячкувата, ну чого ти приперлась а? — Софія привітала її найпершою з усіх.

— Гляньте, у неї все лице надулось! — реготнув хтось із класу.

— Що таке, страшидло, проридала всю ніч?

Даяна не звертала на це уваги. Вона повільно пройшлася до свого місця і мовчки всілася за парту.

«Ти будеш найкрасивішою у класі».

— Чуєш, до тебе звертаються! — Софія підійшла й нахабно тицьнула в її плече. — Нащо ти приперлась? Ми ж вчора просили тебе не повертатись.

— Що ти таке? — подумки запитала Даяна. — Чого ти хочеш від мене?

— Вона оглухла? — запитав хлопець Софії.

— Так ти ж сама їй вчора вперіщила по вухам, Софіє, — засміялась якась із її подружок.

 «Я той, хто може виконати твоє бажання».

В маленькому дзеркалі над кабінетним рукомийником промайнула тінь.

— Чуєш, а нехай вона кросівки мої вичистить, — хижо посміхнулась Софія. — Язиком. Ото кіно буде.

— Та ти що, скоро ж училка припреться! — застеріг хтось.

— Та не очкуй ти, я на стрьомі постою, — одразу зголосилась її подруга.

— Ану хлопці, потримайте її, — манірно змахнула пальцем Софія.

Даяну часто валили на землю. Достатньо, аби не надто тим перейматися.

Але цей раз був гіршим за інші.

— Це фірма, сучко, ти такі ніколи носити не будеш. Скажи спасибі, що дозволяю їх вичистити. — Софія ткнула кросівком просто до рота Даяни.

Смак бруду одразу засвербів у роті, від чого захотілося виблювати.

— Ну, не бачу старань! Починай лизати! Колю, ти знімаєш?

— Та знімаю, знімаю!

 «Ти мені обіцяєш? Якщо я віддам тобі все, я буду найкрасивішою у класі?».

«Моє слово непорушне».

— Чувирло тупе, та лижи уже! — Софія намагалася протиснути кросівок їй до рота, через зімкнені губи. На очі навертаються сльози, весь регіт в кімнаті зливається у щось одне.

«Я віддаю тобі все».

Спочатку нічого не відбулося.

Тоді щось голосно луснуло й на Даяну зверху розлилося липке місиво.

Регіт швидко перетворився на крик, а тоді так само швидко став лиш симфонією переламаних кісток та вирваних нутрощів.

Лиш кілька секунд.

Даяна, вимазана кров’ю і кишками однокласників, повільно звелася на ноги.

Її вуста осяяла широка усмішка.

Дівчина підвела руки догори, до свого спасителя.

— Дякую, — прошепотіла із благоговінням, приймаючи його єство.

 

 

 

 

 

 

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Секта Ріджвея
Історія статусів

11/05/24 21:00: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап