Рутина

— Я ж просила тебе вивертати шкарпетки, коли кидаєш в кошик для прання! Чому я маю розплутувати ці клубки? — кричала з ванни Віка.

— Вибач, сонце, напевне випадково якось так сталося, — відповів Діма.

— Дмитро, — вона завжди використовувала його повне імʼя коли була сердита, — я ж просила позбирати лише кольорові речі, біла футболка?

— Вона просто була брудна, і я поклав її в кошик раніше.

— Чудово, а мені тепер це розгрібати, — пробурмотіла жінка.

 Дмитро і Віка одружилися півтори роки тому. І поштовхом для шлюбу, якби це банально не було, стала вагітність.

 Останнім часом вони не дуже ладнали. Діма був життєрадісним, і це ще більше бісило його дружину. Віка вибухала з приводу будь-чого, постійно роздуваючи дрібнички в розбірки по кілька годин, згадуючи всі старі образи. Діма завжди ж старався все перевести в гумор. 

 Сексу у них не було вже місяців з чотири. І зараз він перестав навіть пропонувати. Це наштовхувало жінку на певні підозри. Чоловік часто повертався пізно додому, аргументуючи тим, що було багато роботи, або ж через посиденьки з друзями. «Ідемо разом, хлопці будуть з своїми половинками? Залишимо малого в мами» — пропонував він. Та після кількох походів разом, вона передумала. Не цікаво їй було слухати розмови цих «розфуфирених» дамочок.

 Пролунав дитячий регіт, за яким слідував чоловічий. Це і розбудило її. 

— Можна тихіше, сьогодні вихідний! — прокричала з ліжка.

У відповідь, ніби не чуючи її, пролунав вибух реготу. 

 Віка піднялася і пішла на кухню.

— Привіт мамо, — сказав чоловік, розуміючи як це бісить, коли він називає її мамою.

— Пивіт мама, — сказав малюк.

 Жінка побачила картину. Син і «татусь» з ніг до голови заляпаний кашею. Стіни, стіл і підлога також.

— Ми тут трішки гралися, зараз приберемось.

 Жінка підійшла до стільниці, заглянула в раковину де лежало дві брудні тарілки: «Знову не помив за собою». 

 Віка взяла найбільший ніж зі стійки, підійшла до чоловіка і тримаючи двома руками з усієї сили встромила його в ліву частину спини чоловіка. Лезо ввійшло аж по саму рукоятку. Чоловік зробив кілька хриплих подихів і замовк. Дитина шалено верещала. Жінка витягла її з крісла міцно обійняла. Та дитина не переставали верещати. Жінка обійняла її міцніше, рукою гладячи маленьку голівоньку. Різкий рух і від хрусту аж пішло відлуння по квартирі, а потім абсолютна тиша…

Віка, погладжуючи, поклала бездиханне тільце. Пішла до умивальника. Відкрила холодний кран і повністю засунула голову під струмінь.

— Віко, що ти робиш?!

 Жінка повернула голову. Чоловік з відкритим ротом від подиву дивився на неї. Дитина тихенько хіхікала.

— Ти вирішила прямо тут помити голову? Витягни хоча б тарілки з раковини.

— Та щось захотілось освіжитися, якась загальмована після сну, — вийшла зі ступору жінка. 

 Кинула оком на стійку з ножами — усі на місці.

 Життя потроху налагодилося. Вони вели довгі бесіди вечорами. Чоловік перестав запізнюватися з роботи і повністю забив на своїх дружків. Як виявилося, йому для ведення бізнесу не потрібно проводити стільки часу на роботі, тепер він все частіше проводив час з сімʼєю. Та і у ліжку все пішло на поправку. За останні два місяці, секс у них був як мінімум кілька раз на тиждень, та ще й такий емоційний. Віка розуміла, що це здебільшого її заслуга, вона таки пішла на зближення, дала подружжю другий шанс. Вони навіть думали, щоб зачати другу дитину і Віка дуже загорілась цією ідеєю.

 На вечерю вона приготувала «макарони по флотськи», їх улюблена страва, і салат з зеленню. Як тут пролунав дзвінок у двері.

— Я відкрию, — сказала жінка.

Жінка привідкрила двері.

— Це Коненко Вікторія Михайлівна? — запитав чоловік з коридору.

— Ну так, а в чому питання?

— Мене звати Михайло, я голова вашого ОСББ. Тут скарги поступили від ваших сусідів.

— Напевно на малого, він у нас гіперактивний, стрибає і часто влаштовує істерики.

— Кохана, хто там прийшов? — прокричав чоловік з кухні

— Це пан Михайло з ОСББ! — відповіла жінка.

— Чи можу я поговорити з вами і вашим чоловіком?

— Так, звичайно, проходьте на кухню, ми якраз вечеряємо. Любите «макарони по флотськи»?

— Вибачте, але я щойно повечеряв, — відповів чоловік проходячи на кухню і стискаючи пальцями носа. 

 Увійшовши на кухню, у пана Михайла почало темніти в очах від побаченого. В кутку лежали два напіврозкладені трупи над якими кружляв рій мух.