Таємне місце

Вона важко відкрила очі. Тьмяне світло викликало страшенний головний біль. Було важко зорієнтуватись і згадати, що сталося. Можливо, останній келих на вечірці був зайвим. Вона спробувала підвестися і скрикнула від болю. Щось не так з її ногами. Щось жахливо не так. Паніка накотила хвилею, разом із відчуттям нудоти, щойно вона побачила кров. Вона рефлекторно сіпнулась, брязкнувши чимось. Різкий поворот головою викликав запаморочення, та бентежило не це. Металевий ланцюг тягнувся закривавленою змією від стіни й обвивав її тіло, ніби жадаючи проковтнути.

Страх клокотав у горлі, вириваючись криком, сльози пекли на щоках і капали на холодну кам'яну підлогу. Налякані очі бігали по місцю, в надії зрозуміти, що відбувається. Та чи хотілося їй знати?

Знайоме місце, стіни та полиці вирвали незрозумілий звук скиглення з її горла. На підлозі під полицею лежала розбита рамка, скло розсипалося по підлозі. На фото вона посміхалася, ніби знущаючись сама над собою.

Вона зморгнула сльози, коли спогади накрили ураганом. Донедавна її життя було ідеальним. Ідеальна робота, коханий хлопець, люблячі друзі. Та стосунки з хлопцем почали тьмяніти, почуття в'янули. Учора після вечірки вони домовилися зустрітись в улюбленому парку. В їхньому особливому місці. Обоє розуміли, до чого йде їхня розмова. Алкоголь після вечірки затуманив розум, прощальний поцілунок був солодким та легким, аж поки повіки не стали важчати. А потім темрява.

Тепер вона точно впізнала це місце. Місце, яке вони знайшли в парку. Закинута хижка в забутому кутку парку, де ніколи не було людей. Лише вони. Тільки удвох. Вона точно знала, що тут ніхто не шукатиме, ніхто не почує. Це було їхнє таємне місце. Вони обіцяли зберігати цю таємницю до кінця життя. До кінця життя.

Понівечена, закривавлена рука дівчини потягнулася до шматків скла біля розбитої рамки. Два обличчя продовжували усміхатися з фотографії, їхній сміх, здавалося, насмішливо лунає у вухах. Останні схлипи зірвалися з її уст, перш ніж вона взяла гострий уламок до рук.