Бувайте, та дякуємо за критику

Ну що, суко? Вже не такий сміливий? Ой, а шо ж у нас случілось? Звʼязані руці німіють, а кляп дихати заважає? Та шо ти кааааажеш! Це тому так оченята вибалмусились? Чи це ти “досі сидиш з вирученими очима від афігу, яку фігню щойно прочитав, і хто тільки таку графоманію видавати береться”? Ні?

Думав, можна своє гівно виливати людям в обличчя і вони то мовчки жертимуть? Бо автори вони ж не люди! Вони — написи на обкладинках. З них ваше гівно має скрапувати і ароматами авторської вдячності розноситись навкруги. От зараз ми і подивимось, чи легко тобі, недоблогере всртатий, буде вдячність випромінювати, коли я тобі твоє ж гівно згодовуватиму. Так, так. Ти правильно почув. Зараз жертимеш вміст своїх трусєлєй. Ги, ти настільки зголоднів, бідненький, що відразу добавки вирішив навалити? Похвально, похвально.

Та тихо ти! Не сіпайся так, ще відірвеш собі щось ненароком! Я не тебе гівнюка різати збираюсь. Штанці лише. Це ж всього навсього ніж, а не фемінітиви, які тобі “мізки по живому ріжуть”! Чи ти очікував, що я тобі як дбайлива матуся ніжними рученятами підгузники мінятиму?

Ось так. Прохолодненько? Ну нічо, нічо. Зате не “підгорятиме від клішованості і штампів, які автор нащось тягне в свою писанину”, чи від чого там тобі найбільше підгоряло? Не нагадаєш? Ну як хочеш. Давай тоді, жери швиденько поки тепленьке. І дякувати не забувай! Вчитимеш мене своїм прикладом бути вдячним за критику!

А то автори ж взагалі зазвіздились, да? Геть від вас букстаграмерів-телеграмерів недороблених критику чути не готові! Ніжні квіточки, не хочуть слухати ваші припизджені “твору не вистачає глибини”, “картонні персонажі”, “відсутній психологізм”, які ви висираєте щодня пачками! Зараз ти відчуєш всіііі свої глибини. Такі глибини, які Голому ланчу Берроуза і не снились. Весь стрижень авторського задуму в тебе повільно проникатиме, і заповнюватиме. Жодних сюжетних дір не залишиться! Ой, а шо то в тебе кінці попровисали? Ай яй яй. “Всі кінці мають бути підібрані, і зʼєднані і не залишені без авторської уваги”. Так ти радив письменникам-початківцям? Я нічого не плутаю?

Та шо ж ти знову свідомість втратив! Водички? Щоб гівно краще засвоювалось. Насолодився міцністю сюжетного стрижня? Чи ще не всі частини органічно на нього нанизались? Оооо. То тепер тебе слова автора зачіпають за живе і відгукуються глибоко всередині? Кожне слово готовий ловити? Чи ще повідсікати зайве? От мені чомусь здається, що якщо відсікти вказівні пальці, то “загальний темп значно покращиться”. Думати, сука, встигатимеш перед тим як пóстити!

Ну як тобі? Зараз достатньо психологічної достовірності? А як мотивація маніяка розкрита? Бачиш, як я вже завдячуючи твоєму аналізу моїх текстів і двійкам на Гудрідзі кращим стаю? Нормуль вже, так? Ото іди, сука, і пиши далі свої важливі блогерські думки.

Але перед тим як своїм гівном когось годувати, не забудь пригадати, яке воно на смак.

О. Як тобі авторська ідея і фінальна мораль? Нормуль, скажи?

Чи ще трохи “графоманією тхне”?

Ні вже?

А нагадай-но, будь ласка, це тебе відкритість фіналів дратувала і хотілось “більш достовірних та сповнених трагічності закінчень”? Не тебе? А кого?

Ааааа. її. А не підкажеш, з якого вона міста?

Ну що ж, вали тепер, і дякую за критику!