Вночі Лада «зловила тигра за хвіст». Напередодні, ще нічого не віщувало біди, а до світанку чорна сутність показала свою хижу зухвалість.
Дівчина рік як у шлюбі. За подружнє життя мала не багато радощів. В усьому пізнавала утиск та скруту. В зимових черевиках спекотного травневого дня з напівпорожньою валізою поверталась з магазину. Мало не ридала.
– Як жити далі? – терзало її сумління.
Зарплатні чоловіка ледь вистачало на їду. В неї ні роботи, ні певної освіти – не великі шанси на пристойне життя. До того ж, чоловік відганяв і думку про її роботу.
– Твоя краса лише для мене, – заявляв Кость, – зароблятиму – я, а з часом ми неодмінно розбагатіємо. Не в грошах щастя. – говорив, а сам мав на це великі сумніви.
Дорогою дівчина міркувала, що приготувати на вечерю з нехитрих продуктів: цибулі, моркви та картоплі. До неї підійшов юнак.
– Запрошую на акційний манікюр до салону «Леопардові лапки», – говорив красиво й заманливо, а сам очима їв поїдом дівочу граційну красу.
– Відчепіться! – мені не потрібен манікюр.
– Абсолютно безкоштовно! Завдячуючи, одноразовій акції до відкриття. – пояснював хлопчина.
– Шукайте інших! – розгублено відмовляла Лада, але слово «безкоштовно» вже посіяло в її голові вагання.
– Манікюр для жінки в наш час – це не привілей, а необхідність! Диво, що я надибав вас. – хлопчина умовляннями «прокладав» червону доріжку до бажань дівчини. – це не відбере багато часу. До того ж, за фото в каталог отримаєте значний гонорар.
Перед словом «гонорар» дівчина майже підняла білий стяг.
– Ні… – відповіла дівчина.
Її невпевненість дала зелене світло хлопцю.
– Не поспішайте відмовлятися. Ви не знаєте, яку суму ми вам запропонуємо.
– Мені? З якого дива? – питала її цікавість.
– 666! – проголосив хлопець.
– 666 гривень? – за манікюр для мене? – в її словах учулася недовіра.
– Ні! Панні! 666 умовних одиниць за магічну годину вашого часу!
Лада зупинилась, а хлопець прийняв це за згоду. Ухопив її тендітні пальці та повів за собою. Салон був новий. Стиль дизайну важко визначити. Стіни та меблі в золотисто-чорному кольорі. В повітрі висів запах свіжої фарби. Дівчина сіла навпроти майстрині. Та прискіпливо вивчала руки молодої дівчини й здивовано по-кошачому зводила брови. Добре, що маска на обличчі дівчини з салону й скельця окулярів приховували багато більше. Обраниці запропонували зразки дизайну модного манікюру. Дівчина не розумілася в тонкощах цієї сфери й довірилась професійному баченню майстрині. Аби зняти напругу дівочого тіла та перейти до діла, кмітливий юнак приготував для неї теплий напій й на таці ніс до ще незадіяних рук клієнтки.
– Пощастило! Чи не вперше в моєму жалюгідному житті, – з думками неочікувано провалилася у сон.
Відкрила очі від клацання камери біля її, за переконанням майстрині, найновішого виду манікюра на подобу кігтів.
– Нічого зайвого! – результат дівчині сподобався.
Їй вручили конверт з обіцяною сумою. Здивована володарка супер манікюру вибігла на вулицю, забувши про валізу.
– Це вдача! Такого просто не буває! – голосили її думки.
Вона побігла до крамниці жіночої білизни. За валюту придбала на тонесеньких бретельках з леопардовим принтом білизну.
– Подарую Костю незабутню ніч.
В її нутрощах бурлила розігріта кров. Роз’ятрене бажання несло її лебідкою додому. Для повного образу купила червону помаду й черевички на високих підборах. Залишилася деяка сума на «чорний день». Дома дівчина згадала, що продукти на вечерю залишила у модному салоні.
До вечері знайшлася одна «Мівіна» для чоловіка.
– Я не голодна! Попереду – ніч сторіччя! Я її володарка! – дівчину переповнювало несподіване тваринне збудження.
Кость лютував з обнов та змін у зовнішності дружини. Він не слухав її пояснень. Відчитував, мов школярку за марнотратство й необдумані вчинки. Сьогодні Лада сяяла по-інакшому – з не притаманною їй раніше звабою та звірячим хижим поглядом. Обох полонило невдоволення й злість.
– В чому моя провина? – сльози стікали розпашілими щоками. – згидила перший заробіток. Плакала до опівночі.
А потім знесилена й голодна впала в обійми тривожного сна. Прокинулася з відчуттям ситості та задоволення. Потерла ще сонні наплакані очі.
– Що у біса таке? – вигукнула дівчина, побачивши під своїми охайними нігтиками бруд – залишки крові й плоті. Підскочила в ліжку на чотири кінцівки, мов пантера. По-тваринячому повела носом. Запах свіжої крові зосередив її позір додолу. Підлога багровіла розірваним тілом чоловіка, згуслою кров’ю та відбитками тваринячих кігтів. В пам’яті – величезна діра – лігво-пастка дикої хижої тварини. Її наздогнало розуміння:
– Я – сновида! Сновида-вбивця з числом 666!