Чоловіча гідність

“Жінки мають підкорятись чоловікам. Чоловіки мають підкоряти жінок. Це наша природа.

Сьогодні нас намагаються переконати у протилежному. Ліволіберальні недоумки та невдячні феміністки отруюють Європу своєю ідеологією. Ідеологією, мета якої знищити чоловічу гідність.

Вони називають нас токсичними. Що саме вони називаються токсичним? Те, що чоловіки захищають їх, б’ючись на війні? Те, що чоловіки працюють у шахтах, що будують будинки і міста?

Вони хочуть рівних прав, але не хочуть рівних обов’язків. Але їм нас не зламати. Бо ми - королі цього світу. Пам’ятайте це, коли будете розносити своє сім’я по світу!” - Майстер завершив свою промову.

“Ну як тобі?” - я обернувся до Жені, все ще перебуваючи в емоціях.

“Якщо чесно, я не знаю. Мені треба це переварити”.

Ми споглядали, як Майстер покидав залу в супроводжені трьох дівчат модельної зовнішності. Женя вказав на них:

“А їм хіба можна тут бути? Я думав, вхід дозволено тільки чоловікам”.

“Це його дружини. Всього їх дванадцять”.

“Дванадцять дружин?! Хіба це законно?”

“Формально ні, але ідіотські закони не мають обмежувати чоловічу сутність”.

Біля столу з напоями нас перестрів Дмитро, один з помічників Майстра:

“Олеже, радий бачити, що ти долучив до нашої спільноти ще одного члена”. - він звернувся до Жені - “Маю надію, промова Майстра розкрила ваші очі”.

“Чесно кажучи, я не думаю, що це моє”.

“Я не розумію, хіба ти не хочеш пробудити свою чоловічу сутність?”

Женя відповів з тремтінням в голосі:

“Вибачте, мені завтра рано вставати, тому я змушений буду вже йти. Класно поговорили, бувайте”.

Він осушив келих і почимчикував до виходу, намагаючись не озиратись. Дмитро звернувся до мене:

“Це сумно дивитись, як чоловік заперечує своє Я. Маю надію, він ще повернеться. Але добре, що ти залишаєшся з нами”.

“Я теж радий тут бути. Чесно кажучи, навіть не уявляю, як я жив в цих ілюзіях до того, як познайомився з Майстром. Він врятував мою гідність”.

“Як і мою гідність, брате. До речі, хотів тобі нагадати, що членський внесок треба сплатити до кінця місяця.”

“Авжеж”.

Я був голодний, коли повернувся додому, але на кухні я нічого не знайшов. Мати знову забула приготувати вечерю. Завтра жалітиметься, що втомилась на роботі. Я чув, що телевізор все ще працює в її кімнаті, попрошу приготувати щось зараз. Коли я зайшов, я побачив, як вона непритомна лежала на підлозі.

***

Я хотів відвідати зустріч востаннє перед тим, як моє членство стане недійсним. Вже після лекції Дмитро підійшов до мене з двома келихами:

“Чув, що ти нас покидаєш, брате”.

“Нажаль так. В мене є певні фінансові труднощі і я не можу дозволити собі членство”.

“Прикро це чути. Жаль, що слова майстра більше не направлятимуть тебе, але я вірю, що ти вивчив достатньо, щоб зберігати свою гідність в цьому світі”.

“Можеш в цьому не сумніватись”.

“Випиймо наостанок”.

Я відпив з келиха, що він мені дав. Ми ще трохи поговорили, але зрештою попрощались і я пішов. Вже після того, як вийшов з будівлі, я відчув запаморочення. Наступної миті я відключився.

***

Я прокинувся у брудній кімнаті без вікон, лежачи на ліжку без одягу. Єдиним джерелом світла була тьмяна лампа.

Все тіло жахливо свербіло. Коли я встав, було відчуття, що стеля вище, ніж має бути. Від холоду я обхопився руками за плечі. Вони ніби зменшились. А ще ліктями я відчув, що груди не такі, як раніше. Я схопився за голову і відчув довге волосся. Я не насмілився дивитись вниз, але повільно потягнув руку поміж ніг, маючи надію, що вона за щось вчепиться. Нічого не було.

Двері відчинились і в кімнату зайшов Майстер. З садистською посмішкою він повільно йшов ліжка, оглядаючи мене, поки я відвернувся до стіни. Що це за жахливе відчуття? Я хотів прикрити руками тіло, але він все ще мене бачив. Невже від погляду може бути так моторошно?

Він підійшов впритул до мене і торкнувся мого підборіддя. Як же це огидно! Я намагався втекти, але він притиснув мене до стіни. Чому він такий сильний, я ж легко міг би відштовхнути його? Міг би…

Він притиснув ніж до мого горла: “Не рухайся, лярво”.

Я завмер. Сльози лились з моїх очей, але я все ще очікував найстрашнішого. Коли він розстібнув ширинку, він сказав: “Дружина має підкорятись своєму чоловікові”.