Мисливець

 

           Телевізор над баром миготів новинами про серійного вбивцю, що тероризував місто. Журналісти нарекли його «нічним мисливцем», а телеведуча повідомила, що підтвердили ще одну жертву.

           — Усі дівчата мого віку і схожі, — охнула Аліна, прикривши червоні губи рукою.

           — Такі молоді дівчата. Шкода їх, — відповів Міша, схилившись над стійкою. — Не переймайся, зі мною ніякий маніяк тебе не зачепить.

           Аліна повеселішала, кокетливо поправила волосся та запитала:

           — А звідки мені знати, раптом ти і є цей «мисливець»?

           — Став би я запрошувати тебе на побачення і витрачатися, якби був убивцею? Простіше було б зачекати біля бару.

           — Логічно. А ти чув, — вона нахилилась шепнувши йому на вухо, — що він вирізає у дівчат органи? Пліткують, що «мисливець» їх продає, чи їсть.

           — Чув, — кивнув він. — І думаю, що це погана тема для побачення. Бо раптом, ти захочеш продовжити вечір в іншому, приємнішому місці?

           — Вибач, але продовження буде лише після другої зустрічі, — вона взяла коктейльну трубочку губами, підморгнувши йому.

 

           Побачення завершилося добре, тільки Аліна відмовилася від того, аби новий кавалер проводжав її додому. Вони розпрощались біля виходу. Аліна покинула бар, але прогулянка теплим, травневим містом тривала не довго – попереду розкинувся парк. Аліна відчула, що на неї хтось дивиться і обернулась. Позаду та між дерев нікого не було, але матеріальне відчуття погляду не полишало. Вона перехопила сумочку міцніше і перебирала ногами швидше, а коли почула кроки за спиною знову, то скинула туфельки та побігла.

           Нападник теж зірвався на біг. Аліна відчула, як нутрощі холонуть. Вона мчала, петляла тоненькими стежками, у тих місцях де добре знала парк, але темна постать чоловіка не відставала. Аліна чула його сопіння на бігу і зрозуміла, що далі біжить, тим ближче він підбирається. Поки вона вибігла на пологий місток, то втратила швидкість і зненацька відчула чіпкі пальці на плечі. Серце підскочило у горлі, коли її вхопили та з силою розвернули. Аліна скрикнула, врізала нападнику ліктем в обличчя, але згубила сумку, він зойкнув і на секунду відпустив. Аліна не встигла відскочити далеко, бо той хто прикидався «Мішею» встиг вхопити та повалити її. Вона скрикнула, але удар об місток і рани зовсім не відчувала поки боролася, дряпалася й кусалася. Вона раптом помітила, що торкається плечем чогось, вихопила сумку, замахнулась і вдарила «Мішу» усією вагою торбинки. Удар поцілив у голову і лишив Аліні кілька секунд. Вона зарилася у сумку та витягла звідти дещо металеве та довгасте, що виблиснуло у слабкому місячному сяйві. «Міша» почув характерне клацання, Аліна натиснула на курок і відразу ж повторила.

           Від штучного грому у небо зірвались птахи з криками, Аліна підвелася. Вона похитнулася, різким рухом «розламала» і розрядила зброю. У вухах пищало, тремтячими пальцями Аліна дістала та вставляла нові патрони.

           Маніяк ворухнувся. Він впирався руками у землю та стогнав, стікаючи кров’ю, але намагався підвестись.

           — Двох куль людині вистачило б… — сказала Аліна і навела зброю. Її голос стрибав від пережитого. «Міша» був поранений, але доволі жваво підводився, лякаючи. — Якби ти знав, як важко було підібрати сумочку під обріз!

           Він став на ноги і Аліна зробила новий постріл, поваливши. Звук розійшовся парком, тільки чоловік продовжував рухатися, тіло надувалося, росло та конвульсивно смикалося. Аліна взялася за другий курок і цього разу тримала двостволку рівніше. Вона не змогла відірвати погляду та натиснути знову, на мить залипнувши над метаморфозами, бо чоловік, що недавно проводив час з нею, мило посміхався та спокушав, тепер перетворювався на тварюку. Його одяг розійшовся по шву, виросли роги й кігті, він вкривався шерстю, а зі спини неприродно вигиналися та натягувались шкірою ребра, перетворившись у зародки крил.

           Аліна навела обріз і зробила четвертий постріл, але цього разу прицільно – у голову. Рогата макітра розлетілася на шматки, але тіло залишилося видозміненим. Аліна перезарядила обріз, дістала з сумки ґаджет і лайнулася:

           — Падлюка! Розбив новенький телефончик!

           Екран добряче потрощило, але техніка досі працювала. Аліна зробила три чітких фото і відправила куратору докази успішної ліквідації.

           Тепер, коли адреналін розчинився, вона відчула пекучий біль у ранах та розбитих колінах. Аліна оглянула роздерті колготки, запалила цигарку зиркнувши на тіло, що вже повернулося до «людської» подоби та відповіла на дзвінок.

           — Я мав би тебе суворо покарати за самовільне полювання, — сказав куратор. — Але… вітаю з бойовим хрещенням. Тепер ти – мисливець на монстрів.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Янголи Де Анджело
Історія статусів

08/05/24 20:45: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап