Назавжди

Полум’я свічки порушує темінь кімнати: освітлює пожовкле обличчя, вкрите рівчаками зморшок. Стара завмерла за столом. Покрученими пальцями тримає світлину із зображенням рудоволосого чоловіка.

Ольга, симпатична сорокарічна брюнетка, чекає, затамувавши подих.

— Він тебе любить. — Нарешті шепоче ворожка. –– Твій і так. Я не потрібна тобі. –– Глядить суворо на Ольгу. –– Йди! –– гримає.

Ольга здригається, шкіра вкривається сиротами, але вигукує:

–– Ні! –– продовжує, затинаючись. –– Ви не розумієте. Я роками вигризала щастя для нас. Відбивала зазіхання дівок. Доводила його рідні, що я найкраща, з ким Олег може бути. –– З кожним словом говорить впевненіше. –– Я одразу зрозуміла, що ми створені одне для одного. А він сумнівався. –– Зітхає. –– Та я розбила всі сумніви! –– каже голосніше. –– Була ідеальною подругою, найкращою коханкою, нарешті стала дружиною. Ви не уявляєте, скільки сил, здоров'я, нервів я витратила. –– Очі вологі. –– Тепер, коли ми разом, я хочу гарантій, що це назавжди! –– в голосі метал. –– Я непевна, що витримаю нову боротьбу за нас! –– сльози стікають по щокам.

Відьма довго дивиться з під насуплених брів на жінку і каже:

–– Уперта, не відступиш.

–– Хочу назавжди лишитися з ним! –– викрикує.

–– Назавжди? –– бурмоче ворожка. –– Це небезпечне закляття.

–– Я готова на все. Не зможу без нього!

–– Навіть пожертвувати дитиною, яку зачали на днях?

Жінка довго дивиться на відьму і промовляє…

*

За селом сідає сонце, прощається з літнім днем.

–– Ти ж обіцяв бути зі мною, кохання моє. –– Вкотре схлипує Ольга. –– Всього рік щастя. Я заслужила на більше! –– вигукує, дивлячись червоними від сліз очима на фото рудоволосого чоловіка.

Фото мовчить, інші портрети на надгробках і хрестах –– теж.

Після поховання люди не змогли вмовити Ольгу піти з кладовища. Вона сидить на лавці біля насипу свіжої могили. Тримає в руках відкриту баночку з пігулками.

 

Останні промені ховаються за обрієм.

–– Ти обіцяла, що ми будемо завжди разом. Будь ти проклята, стара відьма! –– кричить до могил. –– Довірилися тобі. І що? Втратила Олега і нашу дитинку! Ми повинні бути разом! –– висипає пігулки в долоню. –– Чуєш, курва! Ми будемо разом!

У відповідь –– здригається земля.

Від ніг Ольги ґрунтом розходяться тріщини. Могила чоловіка розкривається майже повністю.

Очі жінки проясняються. Чує як з провалля долинає гупання і розуміє, що то кулаки б’ють кришку домовини.

На вустах з’являється посмішка.

Білі таблетки розсипаються по чорній землі. Вона йде до нього.

Темрява ночі накриває цвинтар.

*

Займається світанок.

На краю села біля свого двору старий Федір хропе на лавці. Поряд валяється порожня пляшка горілки і ціпок, з яким шкутильгає селом.

Дід перевертається уві сні і гепається на мокру від роси траву.

Прокинувшись, роззирається. За кілька кроків від себе помічає дві постаті, які прудко наближаються до нього.

В світлі перших променів Федір бачить чорноволосу жінку та рудого чоловіка. Райдужки очей в обох темні, мов провалля, а склери налиті кров’ю. 

Чоловік з ніг до голови вкритий землею, нижня частина обличчя й руки — закривавлені.

Бліде обличчя жінки чисте, але добрячий шматок її шиї вигризений, а кров з рани заплямувала весь одяг.

Зіниці старого розширюються. На штанях нижче пояса проступає мокра пляма. Завиваючи, немов щеня, він накарачках задкує та впирається в паркан.

Пара обступає його, роззявивши роти в звіриному оскалі. Чоловік гарчить, жінка шипить змією і кидається на діда, як пантера на здобич. Вгризається в шию, несамовито жує плоть, криваві струмені заливають їй обличчя. Рудоволосий відкушує шматок м’яса з ноги старого.

Федір відчуває пекучий біль і втрачає свідомість. За декілька хвилин він відкриває повіки. Єдине, що усвідомлює — відчуття голоду, а в думках тільки одне бажання — їсти. Він підводиться і шкандибає вулицею на запах ще живого м’яса.

Попереду йдуть рудий чоловік і чорнява жінка, тримаючись за руки, з яких стікає кров.

*

На пагорбі, що за селом, на порозі хати завмерла стара ворожка, дивлячись на шлях до кладовища. В ранкових променях на ньому видніється з десяток людських силуетів.

Одні тільки виходять з цвинтаря, інші доходять до крайніх дворищ.

–– Божевільна жінко, що ти накоїла? –– бурмоче про себе. — Твоє бісове кохання підсилило і змінило закляття.

Стара закриває ставні на вікнах. Заходить до хати, зачиняє двері на засув.

–– Кохання вже точно не врятує цей світ. — Шепоче, запалюючі свічку.

 

В дворах співають перші півні, щебечуть в садах пташки, завивають в будах собаки.

Природа і люди прокидаються.

Мертві –– теж.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Гончі Раміреза
Історія статусів

08/05/24 20:37: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 12

1
Сюжет пропрацьований. Але мене от не злякав і емоційно не зачепило, якось рівно сприймалося. Це не найгірший текст, але й не найкращий. Може, забракло якоїсь новизни, бо зомбаками вже важко нині злякати, вони вже як щось звичне, типу лепреконів) Жанрово це наче більше містика (бо відьма і любов) + зомбі, ніж прям горор.
З прочитаного тут якісного на тему зомбі й помсти за кохану можу порадити вам оцей текст
https://babai.co.ua/contests/number_beast-2024/texts/663e915af29fe
Цікаво куди зникли ваші великі тире, які все ж були на початку в діалогах, а потім їх містично замінили два дефіси)
1
Дякую за розширений відгук і приклад!
Буду працювати над помилками)
Тире - я починав писати у ворді, потім редагував текст в додатку блокнот на телефоні, потім копіював у гугл док там редагував і знову назад в блокнот і так пару разів і десь форматування злетіло)
1
Дякую за ваш твір! Цікаво обіграли тему андедів. Загалом вам досить гарно вдалося розкрутити історію. Дещо незрозумілою була реакція відьми.
Успіхів вам!)
1
Дякую вам за відгук!
Відьми вони такі: загадкові)
1
Цікава історія. Сподобалось. Непрохана суб'єктивна порада : не варто описувати людину в лоб: сорокарічна симпатична брюнетка - звучить як опис з порно оповідки, додати розмір пружних грудей і один в один буде. Успіхів вам))
1
Дякую за відгук)
Радий, що сподобалось!
1
гра з фразою 'кохання врятує світ' сподобалась, взагалі цікавий момент щодо того, що саме воно змінило закляття. аморальненько 😋

витримка всього в теперішньому часі — місцями максимально доречно-занурююча, та місцями, як на мене, робить оповідь занадто уривчастою

початок дуже класично закохано-ворожковий, і чекала чогось більш традиційно-стражденного, тож поява зомбі повеселила (у мене настрій такий, вибачте, об'єктивно на веселість не наштовхує)
1
Дякую за розгорнутий відгук!
Радий, що трохи повеселив)
1
Гарний твір. Хоча й задумка здається досить заїдженою (зомбі, закляття про вічне кохання), але подача виправила це перше враження. Описи влучні, добре уявляються події. Сподобалася розповідь
1
Дякую за зворотній зв'язок. Це мені було важливо зрозуміти - про описи і події🙏
1
"Безтямна жага керувати коханим і зомбі." Дуже різко одне переросло в інше і ви лишили мало "часу" зомбакам і найсолодшому в історії. Шкода(
1
Дякую за відгук!
Я і не планував зомбакам багато часу приділяти, то вже була б інша історія)