Цікаво спостерігати як люди шукають собі пригоди, не слухаючи розповідей. Що ж, навіть під вашим ліжком зараз може лежати труп, а ви навіть не здогадуєтесь. От тільки, не зазирайте, повірте, опинитеся там же, поряд з іншими.
Вона обожнювала котів, особливо, з чорненьким хутром, як її Амелія. Її вабило море і легенди про сирен. Єнсу обожнювала ходити туди зі своєю улюбленицею в похмуру погоду. Злива наповнює море, грім розриває небо покрите темрявою, кішка знаходить спокій, а дівча співає, поки її волоссям бавиться вітер. Усе було б так прекрасно, якщо тієї ночі істоти моря не забрали рідну душу. Вона пам’ятала як це було боляче. Буря затягнула чорне тільце за собою і не повернула. Дівчині не хотілося тікати, проте, це єдине, що залишило її в живих.
Бурею вона звала сирен, до того моменту Єнсу ніколи їх не зустрічала. Та ніч виявилася особливою, але ніяк не щасливою. Стільки легенд і неймовірне бажання, щоб вони були реальністю, цікавий збіг, правда ж? Вона зустріла, проте й втратила.
«спогад»
– А знаєш, Амеліє, ми ніколи не зустрічали Бурю. Вони ж виходять саме в шторм, виспівують свої пісні, але до берегів не доходять. Я чула, що це вкрай рідко, але ж можливо, правда? Ми з тобою стільки разів сюди приходили, а вони мого співу так і не почули.
Кішка не відповідала, вона спокійно сиділа на берегу та слухала дівчину. Вільні вуха це завжди добре, Амелія була чудовим слухачем.
Побачивши щось у морі киця спохватилася та побігла у воду. Єнсу не придала цьому значення, це було не вперше тож вона знала, що хвилі вабили, а пухнаста не боялася моря. Через хвилину у воді почулися дивні звуки, плач перекритий співом і незграбне плюскотіння. Очима шукаючи чорненьку, дівчина почала панікувати, та було пізно. У морі, трішки далі від берега, розпливалася кров. Хвилі змінювали свій колір на багряний. Вдивляючись у темряву вона побачила страшне обличчя покрите зябрами, з вуст істоти спадали краплі крові. Сльоза зронилася на берег і одразу загубилася. Воно вбило Амелію. Так, це точно була сирена і потрібно було тікати, бо за легендами, вона живою не залишиться.
«згадки про сни»
Цієї ночі була така ж темрява як і тоді, злива била у вікна, а грім у голову. Цей звук став нестерпним. Від того дня дівчина ні разу не приходила до моря, а пройшло вже декілька місяців. Заснувши сьогодні їй снилась чорнява подруга, цей сон був не першим, та на цей раз страшнішим. Прокинувшись та оглянувшись, Єнсу побачила як з під ліжка почала витікати яскраво червона тéча. Жах бив до мурашок. З темряви та крові вискочила кішка, така ж чорна, як мертва Амелія. Не слухаючи думок про страх, дівча кинулось за нею. П’яти покрилися кров’ю, вона бігла за пухнастою, хутро якої теж було мокре. Її привели до моря. До того ж місця де вони розлучились, тільки тепер в море йшла уже вона. Чуючи лишень пречудовий спів дівчина йшла за ним. З ніг змивалася кров, а хвилі покривали її ноги все вище. Дійшовши до середини, її тіло потягнуло вниз. Єнсу не відчувала нічого, сирена вирвала серце своїми гострими нігтями та проткнула тіло наскрізь. Буря почала їсти нутрощі дівчини, смакуючи та усміхаючись, саме тоді вона й прокинулась.
«безперервні сни»
Вони не закінчувалися, снились одні й ті ж, не змінювалися, але були такими ж жахаючими як вперше. Сьогодні був дев’ятий сон. Прокинувшись знову дівчина уже не бачила крові й не лежала в ліжку. Вона стояла посеред моря зі своїм серцем в руках. Нічна сорочка покрита кров’ю наскрізь промокла. Навкруги тиша і ніяких сирен. Стікаючи кров’ю Єнсу зрозуміла – вона мертва, а це марення. Все ж у них з Амелією був дуже тісний зв’язок і споріднені душі дали знати про це опісля смерті кішки. Дівчина набула дев’ять життів і кожен сон втрачала їх. Вона помирала однаковою смертю і відчувала нестерпний біль, проте сьогодні померла спокійно.
Можливо, тепер вона теж стала частиною легенд. Зараз про неї розповідають як про страшний сон і кажуть не ходити до моря в бурю, не дивитися під ліжко шукаючи кров і не знаходити сирен. Та хтось все ж не повірить і захоче перевірити, як Єнсу. Тоді історія і повториться..
Коментарі 12