Синдром вахтера

пароль телефону 8236

Виписані втомлено-одноманітним почерком цифри підійшли для розблокування пошарпаного Сяомі, змусивши стулитися голос співачки, який чомусь був обраний для мелодії будильника: “ай кісс е гьорл”, цікаво, що б це могло значити

кава в чорній банці з жовтою кришкою

Чай, краще б чаю — певно, я люблю його більше, але щодо нього жодних письмових підказок. Власне, квадратик бузкового паперу, склеєний зі стосом таких самих квадратиків кількох приємних кольорів, містив не так багато тексту, і не було сумнівів, що на інших квадратиках переписаний моєю ж рукою текст дублювався. Чай знайшовся сам — посеред клейончатої поверхні столу стояла пакетована “Меліса з м’ятою”: не для ранку, але

гарячої не буде профілактика каструля з маками

Це можна перенести на вечір: каструля виявилася місткою, як добряче відро, її нагрівання зайняло б півгодини

виходити 08.20 не спізнюватися

сіра спідниця годе водолазка без плями кофта в’язана пришити ґудзик сапоги низькі капці в кульку атб покласти в сумку

Перевзуватися в капці — ще цього не вистачало. І чому першою під руки трапилася лише водолазка з плямою — білавою, вочевидь, від невдалого знайомства з плямовивідником, а отже, геть не здатною відновитися до василькового кольору злощасної водолазки. Втім, рудувата теж підійшла

метро академічна вул мистецтва 8 не спізнюватися 09.00 стіл в фойє

Фойє зігрівають жовтаві і червонясті плямки світла, пропущеного крізь вітражі. Все ж, як сидіти тут без пальто, ще й в капцях? Втім, під полірованим письмовим столом знайшовся “дуйчик”, а до самого столу скотчем був наліплений файлик, в якому лежав віддрукований аркуш з незмінними, вочевидь, інструкціями:

перепустки

студентські

температура рук вище нуля

12.20 перерва 40 хвилин не спізнюватися

16.20 зачиняються двері не спізнюватися

після закінчення робочого дня забути

Ага! А повз мій стіл на високі сходи, також вкриті світляним розсипом вітражних відблисків, вже намагаються пробігти істоти: оці, з чорними тубусами і фанерними планшетами з закріпленим папером — ймовірно, студенти, а оті двоє, в чорних дублянках і хутряних шапках, — слід думати, викладачі, які пишуть власний живопис у окремих майстернях, а сюди навідуються лише заради лекцій.

— Ваша перепустка? Дякую, проходьте!

— Студентські з собою? Біжіть, мабуть, вже пара розпочалася!

“Пік” — електронний термометр пікає біля кожного зап’ястя, щоб пересвідчитися, що в аудиторії потраплять лише теплокровні істоти. “Пік” — а от і перша порушниця, огрядна жіночка з хвацьки зав’язаною “ріжками” хусткою, в білій сорочці і спідниці, яка, ймовірно, була кольоровою. Нульова температура, інвентарний номер 20653 — звірити з каталогом, ага — “Одягнена натура”, Погорєлих Є.І. олівець, папір, 1985 р. Жіночку доправили до методфонду, звідки вона і намагалася потрапити в аудиторію до п’ятого курсу, склочно горлаючи, що вона і є їхньою дипломною постановкою. Попереду ще три пари

забути щоб підписали відомість

Лишенько, і заради цього збирати підписи всього деканату?!

здати відомість про забуття звітного періоду не пізніше

В телефоні має бути календар. Завтра. Ох

без підпису зав навч частини відомість недійсна прокидання не продовжуються заява на існування анулюється як невиконана

Зрозуміло, бісова ковінька. Хоч би той зав вийшов з лікарняного заради підписів, не мені ж одній треба

після зачинення дверей забути

продукти на поезії хліб паштет огірки яблука якщо лігольд

коту корм вологий половина пакетика одразу половину на ніч змінити наповнювач

рушник банний менший з сірою смужкою

забути

сни не дивитися

Прокинувшись, вимкнула набридлу пісеньку одним порухом пальця по тонким тріщинкам старенького смартфона. Вулиця Мистецтва сьогодні була засніженою, — ще гарнішою, ніж вчора, коли по запилюженому асфальту подекуди метлялося сухе дрантя торішнього листя. Першим, хто увійшов до фойє, щойно я посіла своє місце на стільці з накинутою на нього вовняною хусткою, був завідувач навчальної частини, — він, на щастя, вийшов з лікарняного.

Я його упізнала.