Добраніч, синку

Мати вкладає тебе спати. Підтягує ковдру, підбиває її під боки. Нахиляється і торкається губами кінчика твого носа. Тобі тепло і затишно, ти почуваєш себе у безпеці. За вікном ллє дощ, його шум заспокоює тебе і наганяє сон. Звук клацання механічного годинника на полиці розходиться поверхнею цього шуму мов кола по калюжі.

Мати сидить на ліжку і дивитися на тебе усміхаючись. Риси її обличчя проступають крізь маску тіней утворених жовтим світлом з коридору. Ти чітко бачиш кілька маленьких зморшок в кутиках її рота, вони зовсім поруч із ямками від посмішки.

  Ти вовтузишся під ковдрою, щоб влягтися зручніше. Відчуваєш гострий біль в кінцівках.

Погляд матері, мить тому спрямований на тебе, тепер порожній. Вона дивиться на твоє обличчя, але бачить щось неможливо далеке. Кутик її рота викривляється, ніби вона напинає губу язиком. З рота з’являється палець. Кривий, з розпухлими суглобами і поламаним жовтим нігтем. Палець з хрускотом робить пів оберта та стає на своє місце на обличчі матері, мов жвало комахи. ЇЇ нижня щелепа відвисає вниз до рівня грудей, вона випускає повітря зі своїх легень, зі звуком схожим на гучне шипіння масла на пательні. З її рота з’являються ще пальці. Поламані, кістляві із гострими кігтями. Десятки пальців із видовженими фалангами вкриті жовтою, напівпрозорою шкірою. Вони ворушаться і б'ються, конвульсивно смикаються мов кінцівки багатоніжки.

Погляд матері знову спрямований на тебе. Права очниця розширилась на пів обличчя, чорне око пропалює ненавистю діру у твоєму обличчі. Воно продовжує збільшуватись, поки напнута шкіра навколо нього не лопається, вона падає на ліжко мов мокре лахміття. Те, що ховалось під нею – місиво із м’язів, гною і крові. Ліве око вивалюється з очниці і лопається мов перестиглий плід забризкуючи простирадла гноєм.

Рот матері продовжує розкриватись вертикальною обвислою дірою. Ти бачиш як вона збільшується вивертаючи трахею. Вона вкрита всередині сотнями дрібних жовтих зубів. Істота, що була твоєю матір'ю підіймає руки. Її рухи хиткі і непевні мов у паралітика. Кисті обвисли і вивернулись ніби в них немає кісток. З передпліч проступають ще пальці. Вони проривають товстими жовтими нігтями тонку шкіру. Ти чуєш крик що виривається з діри на місці її рота.

Вона нахиляється ближче, з її пащі ти відчуваєш запах гниття, запах плісняви, відстояної води в якій давно лежить мертве тіло. Пальці хапаються за ковдру і зривають її.

Гній з її рота огидними грудками ляпає тобі на тіло. Ти дивишся на свої кінцівки. Кукси рук і ніг перемотані просякнутими бинтами нижче колін і ліктів. Істота хапає те, що залишилось від твоєї правої ноги та тягне собі до пащі. Тремтячі пальці тягнуться до запаленої, покритої струпами плоті. Ти відчуваєш як кінчики гострих нігтів впиваються у свіжі рани, обдирають струпи і занурюються у плоть. Вона втягує мокрий від крові і гною бинт у своє горло із звуками, з якими помираюча людина намагається вдихнути повітря, той зникає всередині її тіла.

Пащека закривається навколо твоєї кукси. Ти відчуваєш як сотні крихітних зубів розтирають плоть, пальці міцно тримають ногу. Ти не маєш сил, щоб пручатись, ти дивишся матері в єдине око намагаючись збагнути за що вона тебе карає. Ти відчуваєш як її шлунковий сік піднімається з її черева і дістає до відкритих ран на твоїй нозі. Частина його сочиться через її драглисту плоть і заливає тобі ліжко, ляпає на підлогу. Від запаху в тебе паморочиться в голові, але ти залишаєшся при свідомості. Біль нестерпний, ти б кричав, якби вона вирвала тобі язика і не зашила рота кілька тижнів тому.

Істота жує і перетравлює твою ногу. Це триває кілька годин. Потім, коли за вікном починають кричати півні, вона раптово випльовує те, що від неї лишається. Значно менше ніж було на початку ночі.

Ти бачиш, як весь процес перетворення відбувається у зворотному порядку. За кілька хвилин мати набуває свого звичайного вигляду. Вона посміхається, ти знову бачиш ямки на її щоках. Вона звичними рухами бинтує тобі понівечену кінцівку. Підтягує ковдру тобі до підборіддя, підбиває її під боки. Трохи нахиляється і торкається своїми губами кінчика твого носа. Ти відчуваєш жахливий запах гниття.

— Добраніч, синку. Солодких снів.

  Вона виходить і зачиняє двері. Ти закриваєш очі і тихо плачеш.

Скоро з роботи прийде батько.