S-33

«Для запису: Джейкоб Торн, старший лікар відділу інтенсивної терапії на експедиційному кораблі дальніх польотів «STELLARIS», 15 січня 2246 року, система Дельта-162. Я не знаю чи лишився хто-небудь живий. Останній з нашої команди вцілілих - навігаційний інженер Карвер - у мене на очах голими руками розідрав собі горлянку. Господи, я ладен зробити будь-що, аби втекти звідси, але розумію, що не маю такого права.

Моя голова, чорт, біль просто нестерпний, здається, ніби вона зараз вибухне. Постійно чую якісь голоси незрозумілою мовою: чи вони дійсно звідкілясь звучать, чи це лише галюцинації хворобливого мозку - я вже не розумію. Шепіт, гул вентиляції, брязкання металу, які періодично заповнює мертва холодна тиша. Моя свідомість більш-менш ясна, тому мій обовʼязок - розповісти, що тут трапилось.

18 листопада 2245 року наш корабель ввійшов у систему Дельта-162, основна ціль - досягти планети S-33 потенційно придатної до життя та дослідити її, але це офіційно. Секретне завдання - виявлення осередку невідомого сигналу, про це знало обмежене коло людей, до якого я також належав.

Політ зайняв 2 роки і 72 дні, тому ми легко вийшли з кріосну і вже за тиждень взялись до роботи. Обриси S-33 нагадують фото старої Землі, як і всі інші показники: кисень, ґрунт, річки, озера, блакитне небо, флора. Колоністи освоювали планету, а ми займались пошуком таємничого сигналу, на жаль, безрезультатно. Капітан спочатку казав про помилку в навігації, але повторно звіривши всі дані наказав продовжити роботу. Вчені підняли на корабель необхідні зразки для дослідів, які здивували всіх – схожість з земними 90-95%. За декілька годин із ґрунту зʼявилась місцева фауна – червоний червʼяк довжиною в пʼять сантиметрів, якого відразу почали вивчати. Того ж дня доставили колоніста з гострою інтоксикацією, хворий кричав і бився в конвульсіях, не дивлячись на всі потуги, врятувати його не вдалось. Під час аутопсії з його грудної та черевної порожнини виповзли сотні маленьких червʼяків, органи були частково зʼїдені - тіло вирішили спалити в крематорії. Нові пацієнти з S-33 надходили кожного дня, тому я негайно ввів карантин на кораблі, щоправда, це вже не допомогло – епідемія ширилась блискавично швидко. Більша частина команди почала божеволіти та вчиняти самогубства. Люди скаржились на мігренеподібний головний біль, голоси, нудоту з кровʼю, виразки на шкірі та відчуття, ніби щось повзало під шкірою. За моїми підрахунками від інкубаційного періоду до зараження проходить від двох до чотирьох годин, хвороба не піддається терапії, жодне знеболювальне чи заспокійливе не діє. Пацієнти агресивно реагують на будь-які форми лікування - яскравий тому приклад - вбивство медсестри бортінженером, яка хотіла вколоти йому седативне: останній зубами відгриз її голову від тіла та розчленував, охороні довелось пристрелити його.

За тиждень кошмар вибихнув з новою силою - мертві почали перетворюватись на жахливих монстрів: зуби трансформувались на довгі ікла, які через їх масивність розірвали рот, нігтьові пластини стали подобою гострих лез, із колінних та ліктьових суглобів виросли товсті міцні шипи, грудний відділ хребта вигнувся різко вперед. Холодною чи вогнепальною зброєю цій істоті не нашкодиш, вона може жити в безкисневому середовищі та має високий ступінь регенерації, єдиний варіант вбити її – спалити або заморозити.

Наша місія з самого початку була пасткою: у разі невдачі при контакті з позаземною формою життя, згідно шостого протоколу, всі колоністи, команда і корабель мають бути знищені. Я не впевнений у справності міжгалактичного звʼязку, але, так чи інакше, маю відправити повідомлення, щоб ніхто не наближався до нашого борту, не можна допустити розповсюдження... Ааа! Моя голова! Ні, я буду боротись до останнього! Я не дозволю... Енні, моя люба, ми скоро підемо додому. Зовсім скоро. Почекай, не йди! Енні! Вони постійно повзають вентиляцією, шкрябають пазурами по металевим стінам, стогнуть, несамовито кричать. Чорна планета створює міраж. Вона притягує мене до себе. Це рай. Голоси. Вони говорять зі мною. Вони тут. Я розумію їх. Вони хочуть, аби їх врятували. Ось воно!

Передаю сигнал SOS! Говорить Майкл Хекс капітан корабля «STELLARIS», бортовий номер 247, система Дельта-162, планета S-33. Від влучання метеориту один із наших двигунів вийшов з ладу. Є загиблі та поранені! Терміново потребуємо допомоги та евакуації! Це повідомлення повторюватиметься кожні 30 секунд.»